• Конфлікт

Громада проти

Олена БЕГМА.

Днями Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив у повному обсязі в задоволенні позову Почаївської Свято-Успенської лаври до Почаївської міськради Кременецького району. У чому ж суть конфлікту між духовенством і громадою?

…ВЖЕ КІЛЬКА років цей чоловічий монастир Української православної церкви Московського патріархату намагається привласнити більш як два гектари земель. Подібних спроб у різні роки незалежності країни робилося чимало.

До липня 2003 року ця друга за розмірами після Києво-Печерської лаври православна святиня в Україні належала державі. Але уряд Віктора Януковича прийняв розпорядження №438-р «Про виключення зі складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника споруд Почаївської Свято-Успенської лаври». Згідно з ним лавру було передано на 49 років «у безкоштовне користування» представникам УПЦ(МП). Читай — фактично подаровано. Але все ж орендувати не значить володіти. Тож керівництво Почаївської лаври не полишає надії стати повноправним власником.

Можливо, це б і не викликало великого негативного резонансу в суспільстві. Зрозуміло, що церква має більше можливостей, ніж держава, опікуватися збереженням архітектурних споруд. Деякі храми таким чином були врятовані від руйнування. Але річ у тому, що Почаївський монастир давно зажив слави «оплоту Москви на території Західної України». Через постійні скандали, пов’язані з його діяльністю, депутати Тернопільської облради неодноразово звертались до уряду з вимогою повернути архітектурному комплексові «Почаївська Лавра» статус державного заповідника і скасувати постанову уряду часів Януковича. Це було б логічно — тоді парафіяни жодної з православних конфесій, представлених в Україні, не вважали б себе ошуканими. А коли всі українські християнські церкви об’єднались би у єдину помісну (колись це обов’язково станеться!), то їй би і передали святиню. Проте, вочевидь, у керівництва країни немає на це політичної волі.

Поки що ж служителі церкви Московського патріархату в Західній Україні почуваються дуже впевнено. Більше того, відкрито підкреслюють свою антиукраїнськість. Духовні особи Почаївської лаври забороняють у її церквах відправляти служби за представниками всіх інших православних конфесій. Траплялося, що греко-католиків, які не приховували свого віросповідання, не впускали навіть на територію історичної пам’ятки! У найтрагічніший для України рік — 2014-й — у Почаївській лаврі масово друкували і розповсюджували антиукраїнську літературу з закликами «повернутись у лоно Москви»... Апофеозом цієї українофобії є оголошення, яке один із відвідувачів лаври сфотографував на її території та оприлюднив у соціальній мережі: «Бог не понимает украинского языка»…

Тож торік у жовтні на сесії Почаївської міськради було ухвалено рішення залишити землі лаври у власності громади. Монастир подав позов до суду із вимогою визнати це рішення протиправним і скасувати. Днями відбулося судове засідання і, як повідомила міскрада, «суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Підлісна І. М. відмовила позивачу в повному обсязі».