|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей
Урок мужності Віктор МАРУЩЕНКО. Полтавська область. Фото автора. ДО мальовничого села Тарандинці Лубенського району Полтавщини завітали ветерани війни в Афганістані та учасники бойових дій в АТО на Сході України. Головною метою візиту обпалених війною героїв було проведення уроку мужності в місцевій школі, де свого часу навчався поет і журналіст Василь Симоненко. Шкільний музей нагадує та зберігає пам’ять про це. В актовій залі гучними оплесками вітали поважних гостей. Слухали розповіді про жорстоку війну в далекій мусульманській державі полковника запасу, представника легендарного гурту «Контингент» Костянтина Авсєєва. Про війну з сепаратистами в Донецькому аеропорту, Авдіївській промзоні, інших гарячих точках на лінії зіткнення з ворогом заступника командира добровольчого батальйону «ОУН» з озброєння В’ячеслава Підтоптаного. Представлений ним для перегляду арсенал стрілецької зброї, починаючи з гвинтівки Мосіна зразка 1891-го і закінчуючи автоматом Калашникова АК-74, найбільше, зрозуміло, зацікавив хлопців. Окрім того, можна було побачити пістолети, кулемети, гранати. Цю зброю В’ячеслав Олексійович колекціонує вже багато років. Він детально розповів сільським дітлахам про історію її виникнення, характеристики та бойові можливості. Наглядно показав, як її розбирати та складати. Наголосив, що до зброї завжди слід ставитись бережно, з повагою та обережно. Учні змогли потримати її в руках, сфотографуватися на згадку. Дітям спілкування із воїнами дуже сподобалося, ця зустріч надовго закарбується у їхній пам’яті. Заступник голови Лубенської асоціації ветеранів Афганістану, АТО Василь Каптєлий повідомив, що такі уроки мужності провадитимуться в школах району і надалі. Версія для друку До списку статтей | Озовіться, друзі! З повагою до всіх — Людмила НІЗЕЛЬСЬКА. м. Первомайськ Миколаївської області. 28 ЧЕРВНЯ 1958-го у нашій Заньковецькій школі (Деражнянський район Хмельниччини) відбувся перший випускний. Ми тоді були молоді й безмежно щасливі. Кружляли в шкільному вальсі. Хоча й не мали розкішних суконь та костюмів, раділи цьому дню. Нас вітали батьки, вчителі, знайомі. Відтоді минуло 60 літ, але пам’ять про шкільні роки не згасає. Тож від щирого серця вітаю своїх однокласників із 60-річчям закінчення школи. Бажаю всім міцного здоров’я, благополуччя, довгих років життя, терпіння, сімейного затишку, миру на нашій землі та всього найкращого. Мої контактні дані в редакції. Буду рада кожному дзвінку та листу.
|