|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей
Одні виживають, інші жирують Ніна ІЛЬЧИШИНА. м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. МОЖНОВЛАДЦІ зумисне видають закони, дія яких спрямована на знищення пересічних українців. Собі ж нараховують захмарні зарплати, пенсії. Абсурдний вигляд має їхня примарна боротьба з корупцією. Судячи з декларацій чиновників, майже всі вони, починаючи від вищого і до нижчого рівня, теж корупціонери. То виходить, що мають боротися самі з собою? Неможливо оминути увагою і наш орган законодавчої влади — Верховну Раду (у простонародді «зраду»). На моє глибоке переконання, в жодній європейській країні немає такого безладу. Це ж якесь збіговисько, яке, на жаль, вирішує долю народу і цілої країни. Якщо спершу те, що відбувалося в стінах парламенту (кулачні бої, винос тіла з трибуни тощо) смішило, то згодом стало викликати зневагу до «героїв», які відзначилися. А найабсурдніше, що так званим слугам народу, котрі з’являються на робочому місці вряди-годи, ще й платять зарплату. І не якусь там мінімалку. Народ часто звинувачують у тому, що він сам обрав таку владу. Люди добрі, хто ж голосував за братів, кумів, сватів, коханок та інших «достойників»? Адже на всіх щаблях буяють цвітом сімейні клани. Тож не дивно, що владці такі далекі від народу. Та ще й дурять нашого брата. І це страхіття триватиме, доки до влади не прийдуть чесні порядні патріоти, яким не байдужа доля України. Вони, сподіваюсь, розженуть цю зграю пройдисвітів-паразитів. Серце болить за молодь. Яке майбутнє чекає на неї в цій країні, якщо нічого не зміниться? Версія для друку До списку статтей | Озовіться, друзі! З повагою до всіх — Людмила НІЗЕЛЬСЬКА. м. Первомайськ Миколаївської області. 28 ЧЕРВНЯ 1958-го у нашій Заньковецькій школі (Деражнянський район Хмельниччини) відбувся перший випускний. Ми тоді були молоді й безмежно щасливі. Кружляли в шкільному вальсі. Хоча й не мали розкішних суконь та костюмів, раділи цьому дню. Нас вітали батьки, вчителі, знайомі. Відтоді минуло 60 літ, але пам’ять про шкільні роки не згасає. Тож від щирого серця вітаю своїх однокласників із 60-річчям закінчення школи. Бажаю всім міцного здоров’я, благополуччя, довгих років життя, терпіння, сімейного затишку, миру на нашій землі та всього найкращого. Мої контактні дані в редакції. Буду рада кожному дзвінку та листу.
|