|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей
За що воюємо? Дмитро ПРОКОПЕНКО. смт Баришівка Київської області. ПОКИ владці та їхні родичі відпочивають на заморських курортах, пересічних українців убивають на сході країни. Тож постає резонне запитання: «За що ми воюємо?». Якщо за щасливе майбутнє дітей, за чистоту і лад не тільки у громадських місцях, а й у мізках, за добробут, культуру виховання, доступну медицину, то Боже благослови! А якщо у нас чоловік посварився з жінкою і на зло їй іде в АТО чи ООС або через те, що катма роботи, а там платять і годують, а затим, повертаючись, накладає на себе руки (таких випадків уже чимало), то Боже напоуми нас! Чи не час нам усім зібратись під парламентом із вимогою відмінити недоторканність депутатів, ухвалити закон, який дозволить проходити у Верховну Раду простим трудягам, а не тільки самовисуванцям із мішками грошей, які в її стінах ховаються від кримінальної відповідальності, призову на військову службу, збагачуючись ще більше? Версія для друку До списку статтей | Озовіться, друзі! З повагою до всіх — Людмила НІЗЕЛЬСЬКА. м. Первомайськ Миколаївської області. 28 ЧЕРВНЯ 1958-го у нашій Заньковецькій школі (Деражнянський район Хмельниччини) відбувся перший випускний. Ми тоді були молоді й безмежно щасливі. Кружляли в шкільному вальсі. Хоча й не мали розкішних суконь та костюмів, раділи цьому дню. Нас вітали батьки, вчителі, знайомі. Відтоді минуло 60 літ, але пам’ять про шкільні роки не згасає. Тож від щирого серця вітаю своїх однокласників із 60-річчям закінчення школи. Бажаю всім міцного здоров’я, благополуччя, довгих років життя, терпіння, сімейного затишку, миру на нашій землі та всього найкращого. Мої контактні дані в редакції. Буду рада кожному дзвінку та листу.
|