|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО. |
Версія для друку До списку статтей
Василь МОМОТЮК. с. Росошани Кельменецького району Чернівецької області. — Жінко, я хочу їсти. — Йди попий води. — Але я не хочу води — я хочу їсти. — А-а-а, то ти ще й харчами перебираєш? * * * Телефонний дзвінок. — Ну привіт, Василю. — Взагалі-то я Світлана! — Справді? А в телефоні мого чоловіка ти Василь! * * * — Я не стверджую, що твоя мати погано готує, — каже хлопець нареченій, — але починаю розуміти, чому ви молитесь перед тим, як їсти. * * * Микола прийшов у гості до матері. — Синочку, що з тобою? Ти після одруження схуд і змарнів, вона що, дружина твоя, не годує тебе?! — Мамо, що ви таке кажете? Весілля ж було тільки вчора... * * * Огрядна пані заходить до лікаря: — Лікарю, я вже обійшла всіх ваших колег. Один порадив схуднути, поїхати на курорт. А ви що скажете? — Ідіть на курорт пішки! * * * Наприкінці медового місяця молодята лаються: — То он як?! Я зараз же їду до мами! — заявляє молода дружина. Після паузи: — Але ти не дуже радій: я привезу її до нас! * * * Чоловік звертається до дружини: — Люба, лікар сказав, що завтра вже можеш вставати з ліжка. Встанеш? — Так, любий, встану. Якщо ти згоден купити мені ту сукню, через яку я захворіла. * * * Подружжя приходить із супермаркету. Дружина радісно: — Дмитре, це нічого, що я кинула жебракові гроші? — Правильно зробила, Марічко. Сліпа людина, треба допомогти. — Але ж ти казав, що всі вони тільки прикидаються сліпими. — Ні, Марічко, цей справжній сліпий. — А чому ти такий упевнений? — Він тобі сказав: «Спасибі, красуне!» * * * Зустрілися двоє друзів: — Ти чого такий задоволений, Мироне? — Учора з дружиною цілий вечір сварилися, і я переміг! — Як це тобі вдалось? — А я раніше встиг сльозу пустити... * * * Чоловік пізно ввечері телефонує додому: — Кохана, що ти готуєш сьогодні на вечерю? — Дідька лисого! — роздратовано відповідає дружина. — Ну тоді готуй тільки для себе, бо я повечеряю з друзями в ресторані. Версія для друку До списку статтей | Кожне сільце має своє слівце Дмитро ПОПОВИЧ. с. Дениси Переяслав-Хмельницького Київської області. Держи коняку в полі, а жінку вдома. У щасливого чоловіка і півень несеться. Він так чисто бреше, що не треба й віяти. Дружина — як сіль: без неї в хаті ніяк. Краще лічити свої нестатки, ніж злодійські достатки. Про бджіл подумав, як меду захотілось. Покликали вовка з лісу овець стерегти. Правда у вогні не горить.
|