Вівторок, 10 липня 2018 року № 52 (19599)
http://silskivisti.kiev.ua/19599/print.php?n=39445

  • Екологія

Шаргород у біді

Олена ГОРБУНЬ.

Вінницька область.

Щойно газета розповіла, що експерти, екологи й громада Вінниці вкрай стривожені станом Південного Бугу, забрудненістю водойми, закритими пляжами та жахливою якістю води, як забили на сполох мешканці Шаргорода. Люди кажуть, що вже несила терпіти нестерпний сморід від забрудненої річки Мурашка. Ця біда триває другий місяць поспіль, а екологічні служби вмивають руки.

ТИМ ЧАСОМ діти сьогодні, коли надворі літо й канікули, змушені сидіти в чотирьох стінах. Бабусі й дідусі, які дочекалися любих онуків, що приїхали з великих міст на відпочинок, мусять відправляти дітей назад, адже втримати малечу в закритому приміщенні неможливо, а випустити їх погуляти на вулицю не можна. Та й сморід від водойми проникає навіть у помешкання зі щільно зачиненими вікнами. Якщо раніше береги Мурашки були улюбленим місцем відпочинку для всіх городян та гостей містечка, то нині туди й ходити страшно. Багато містян скаржиться на різке погіршення здоров’я.

Коли ризикнути й підійти до річки ближче, стає зрозуміло, що вона майже мертва. Вода у ній чорна, на поверхні дохла риба й тушки ондатр. Екологічне лихо видно неозброєним оком.

Люди вважають, що в Мурашку зливає шкідливі відходи Шаргородський маслозавод. Але його власник, він же й директор, Анатолій Ткач категорично це заперечує. Він стверджує, що підприємство направляє стоки у міську каналізацію. Це, мовляв, нескладно перевірити, адже очисні споруди розташовані на території маслозаводу. Вони та земля під спорудами — власність молокозаводу. За словами А. Ткача, у Шаргорода взагалі немає власних очисних споруд, тому підприємство надало в користування свої. Як каже директор, місто «добило їх остаточно», і тепер усі стоки попадають у річку практично неочищені. А винним чомусь вважається молокозавод.

— Я можу розпочати ремонт очисних споруд, — каже Анатолій Ткач, — але тоді треба відключити від них місто.

Як тільки завод почали звинувачувати у забрудненні Мурашки, його власник узявся розбиратися, скільки стоків скидає місто в очисні споруди. Виявилося, дуже багато! А потужності очисних споруд такого об’єму не витримують.

— Ми і так працюємо лише на 20 відсотків своєї реальної потужності, — пояснює пан Ткач. — При повній завантаженості завод давав 200 кубів стоків, а нині тільки 40. Коли ж почули про забруднення річки, взагалі розпорядилися вивозити сироватку на фільтраційні поля іншого підприємства. Нас просто хочуть зробити цапом-відбувайлом.

Що робити і як бути — не зрозуміло. Одне ясно: проблему слід вирішувати негайно, бо далі буде тільки гірше. Попереду, кажуть синоптики, спекотні дні.

Для влади Шаргорода — це дуже відповідальний іспит, ціна провалу якого надто велика: здоров’я містян. Але це її робота — адекватно і оперативно реагувати на такі форс-мажорні обставини.