Наша пошта

• Сільські обрії

Три долі

Олександр
ВИНОГРАДІВСЬКИЙ.

с. Демидове Березівського району

Одеської області.

Фото автора.

ОСЬ вони, ті снопи, у які вкладено рік праці, переживань і сподівань. А за ними — долі селянські. Як живуть ці люди? Що скажуть про себе, село та землю?

Сергій Цушко (на світлині праворуч) за професією будівельник. Поїздив світом, у великих містах працював, але осісти вирішив у селі. Каже, багато здоров’я відбирає заробітчанство. А тут сім’я, двоє дітей підростають. Їх же не тільки годувати, а й виховувати треба. Дистанційно таке не вдасться. Живуть у батьківській хаті, але мріють про свою. Придивляється Сергій, щоби викупити житло середнього стану. А там до ладу доведе вже власноруч. У жнива працює водієм у фермерів Антонових, які обробляють земельний пай його сім’ї. Потім підуть замовлення на кладку та штукатурку від односельців. А як буде своє обійстя (сподівається, незабаром!), то й господарство заведуть. У селі тільки так і виживають.

— Отак і я розпочинав, — каже Павло Васильович Антонов (на фото посередині). — Спочатку хату з господарськими прибудовами звели, а тепер і невеличке фермерство тягнемо. За 18 років всією необхідною технікою обзавелись, обробляємо власні паї та ще кількох родичів і близьких знайомих. Дуже вдячний дружині Наталії Михайлівні. Зранку вона приїжджала на польовий стан, солярку привезла. Ми техніку в полі на ніч залишаємо, щоби на пальному зекономити. А на обід та вечерю вже з повними тарілками прибуде. І коли встигає ще й із бухгалтерією поратися! А там щодня все новіші та хитріші заковики. Он ще й продаж землі намічається. Усе якось робиться не на користь дрібному фермеру. Я загалом не проти приватної власності, але що, як далекі від села люди землю поскуповують?

— І мені батьківські проблеми не байдужі, — продовжує Олег Антонов (стоїть ліворуч). — Бо хочу жити на землі. За п’ять років навчання в місті добре познайомився з його принадами й перевагами, а як сяду до кабіни трактора — відчуваю: ось де моє, справжнє і надійне місце. Бачу, що, крім знань агротехніки, фермеру потрібен організаційний та юридичний досвід. Вчуся потроху від батьків та знайомих, що коло землі трудяться. Розраховую на підтримку дружини Юлії, яка закінчує аспірантуру правознавчого закладу. Радує, що село наше не вимирає. Ось нещодавно разом з іншими фермерами робили ремонт у клубі. Після обжинків колективно поїдемо на Буг відпочивати. Затим — знову до землі. Впроваджую нову сівозміну, щоби посуха не так шкодила. Багато власних відкриттів у процесі практики роблю. Усе це мені цікаво. А ще на своєму 25-му році починаю розуміти відповідальність. За земельну ділянку, за батьків, за село…