Добрий господар

Японська редька на наших городах

ДАЙКОН є особливою культурою, що поєднує в собі корисні властивості редьки і має приємний смак молодої соковитої редиски. У Японії ця культура користується величезною популярністю, та й у нас вона вже не гість, а постійний мешканець.

Коренеплоди дайкону містять мінеральні речовини і вітамін С, антиоксиданти. В осінньо-зимовий період це хороший полівітамінний продукт, який урізноманітнює меню.

Є багато сортів цієї культури, призначених для вирощування на різних типах ґрунтів. Слід підібрати сорт, який найкраще росте на ґрунті саме у вашій місцевості.

Вирощування дайкону пов’язане з деякими особливостями.

Овочівникам-початківцям слід знати, що це рослина довгого дня, а значить, при світловому періоді понад 15 годин у неї пришвидшується формування квіток і насіння, а ріст коренеплодів призупиняється. Тому дайкон вирощують або рано навесні, або з середини літа, коли світловий день скорочується до менш як 13 годин. Посіяний пізно навесні, він випускає стрілку і починає цвісти.

Найдоцільніше вирощувати дайкон в осінній культурі, посів при цьому проводиться з середини липня до початку серпня. Добре підходять грядки, що звільнилися від ранніх культур. Грядку заздалегідь необхідно перекопати на глибину не менше 25 см, вносячи при цьому перегній або комплексні мінеральні добрива. Оскільки коренеплід дуже глибоко іде в ґрунт, для сортів з особливо довгим коренем для кожної рослини буром робиться посадкова ямка завглибшки близько 50 см, яку потім засипають родючим ґрунтом. Відстань між лунками залишайте не менш як 20 см, а ширина міжрядь — не менш як 50 см. Перед посівом ґрунт потрібно добре зволожити і опустити в кожну лунку дві-три насінини, щоб потім залишити тільки один, найсильніший, сіянець.

Дайкон — вологолюбна рослина, вимагає рясного поливу, але перезволоження ґрунту загрожує загниванням коренеплоду. При вирощуванні дайкону у важкому, щільному ґрунті частина коренеплоду може виступати з ґрунту, іноді до третини, в цьому разі треба провести підгортання, щоб оголена частина не втрачала своїх корисних властивостей і не зеленіла.