Архів
П’ятниця,
20 липня 2018 року

№ 55 (19602)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта

Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці»
Юрій ІЩЕНКО.


Версія для друку          До списку статтей
  • Згадаймо Майстра

Била мене мати

Євген КОЛОДІЙЧУК.

Ох і била...

За те, що переказ на п’ять написав.

А як було діло?

Через дорогу картоплю колгоспну копали. Мати й каже:

— Біжи принеси, Панасе, прокатайся велосипедом. Візьми з собою мішечок. Набереш, покладеш на раму — і гайда додому.

— Та як же, — питаю, — мамо? Це ж не наша...

— Дурний ти, — каже. — Колгосп наш?

— Наш.

— Ну то й картопля наша. Тільки гляди — бригадир тебе щоб не бачив...

А мені що? Шурую велосипедом — аж картоплиння тріщить. Став біля купи, в мішечок накидав, повісив на раму. І — газую назад.

Тут основне, щоб однаково по обидва боки картоплі було. Бо інакше хилить набік чи мішечок сповзає. Кілька рейсів зробив — насобачився.

А на другий день у школі переказ: «Діти — помічники старших». То я оце все описав. Як я колгоспну картоплю возив...

Вчителька мій твір похвалила.

«За мову твору, — сказала, — ставлю тобі п’ять, а за зміст — хай мати прийде, то ми з нею поговоримо...»

Мати прийшла зі школи, як столовий буряк. І вся трясеться:

— То я тебе красти вчу? Я злодюгу виховую? А як матері щось на грам поміг, то оте на всі п’ять треба було розписати? А на! А на! А на!

Так і досі не знаю: чи картоплі мало привіз, чи переказів на п’ятірки більш не треба писати...

Актуальна байка

Журавлі збирались у вирій.

Довго й ретельно готувалися вони до цієї події. І ось нарешті все готове.

Залишились самі формальності.

Спочатку треба було пройти медкомісію. Щоб отримати довідку про стан здоров’я.

У поліклініці була черга — цілий пташиний базар. І все-таки за тиждень усі зробили рентген дзьоба, кардіограму серця, аналіз пір’я, щеплення проти сказу, ящура і проносу, пройшли отоларинголога, психопатолога, гінеколога, дантиста, окуліста, масажиста.

Усе було нормально, лише окуліст виписав захисні окуляри, дантист про всяк випадок — вставні нержавіючі щелепи, а після щеплення у декого почався легкий двосторонній нежить.

Потім слухали курс лекцій про міжнародне становище. Далі за планом ішли правила безпеки й протипожежні правила.

Згодом проходили місячні курси першої допомоги.

Форсованим темпом прослухали курс лекцій із хореографії та економічної географії.

Жвавенький сірий Горобець прочитав тижневий спецкурс «Міжконтинентальні перельоти».

Модноруда, чорнобура колись Лисиця розказала про етику і космічну естетику.

Сич закликав дотримуватись правил руху.

Бурмило — не вживати медовухи.

Спеціальний науково-дослідний інститут аеродинаміки випробував їхні крила на міцність і надійність.

Працівник інституту орнітології урочисто напресував на ноги блискучі кільця-паспорти.

Після цього були допущені до тренувальних польотів. У зв’язку з першими морозами вони проводились у закритому боксі.

Далі треба було принести по три фотографії, заповнити тест-анкету, здати свідоцтва про одруження, довідки про сімейний стан, метраж гнізд та постійну реєстрацію, знятися з квартирного обліку...

Журавлі знялися та й полетіли.

Версія для друку          До списку статтей

Кожне сільце має своє слівце      

Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ.

с. Білогородка

Києво-Святошинського району

Київської області.

Не того бійся, хто кричить, а того, хто мовчить.

Не хочеш мати біди — до чужих жінок не ходи.

Не поганяй коня батогом, а вівсом.

Не тоді коня годуй, як у плуг запрягаєш.

Не лінись із плужком — будеш із пиріжком.

 

— Кажеш, у дитинстві ледве не втопився тут.

Ой не сміши мене, тату!

Мал. А. Василенка.

— Миколо, бачу, ти так і не навчився брати хабарі.

Мал. В. Чмирьова.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове