Архів
Вівторок,
24 липня 2018 року

№ 56 (19603)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Розлучаючись, виторговують привілеї

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Лондон попередив, що без торгової угоди не заплатить ЄС 51 млрд доларів «відступних».

Докладніше...
Змінилися політичні вітри?

НІМЕЧЧИНА. Карлес Пучдемон, що наразі перебуває в цій країні у вигнанні, не буде екстрадований до Іспанії.

Докладніше...
Віддячили за військову підтримку

СИРІЯ встановила «дипломатичні відносини з республікою» Південна Осетія.

Докладніше...
Корупційний сімейний підряд

ПАКИСТАН. Екс-прем’єр країни Наваз Шаріф потрапив у гучний корупційний скандал.

Докладніше...
Вік працюй — вік накопичуй

ГРУЗІЯ. Тут запроваджено накопичувальну пенсійну систему.

Докладніше...
Доведеться шукати нових спонсорів

ФРАНЦІЯ. Європарламент припинив фінансування партії, очолюваної Марін Ле Пен.

Докладніше...
Теракт

АФГАНІСТАН. В аеропорту Кабула стався теракт.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Проблеми галузі

Складна медова арифметика

Людмила Стельмах
(Кучеренко).

Полтавська область.

На Полтавщині немає фермерських господарств, які спеціалізуються суто на бджільництві. В агрофірмах є пасіки в статусі структурних підрозділів. Але знайти серед них прибуткову виявилося справою непростою.

І ВСЕ ж мені вдалося. У філії «Дібрівський кінний завод №62» державного підприємства «Конярство України», що всього за шість кілометрів од курортного Миргорода. До речі, на весь Миргородський район тільки два сільгосппідприємства займаються бджільництвом.

Пасіка кінного заводу налічує сотню бджолосімей. Щоправда, директор підприємства Микола Радченко зізнався: прибутки невеликі й лише останні два роки. Аби вийти в плюс, змінили стратегію — продають не тільки мед, а й бджолопакети (чотири рамки з маткою, бджолами та личинками, з яких утворюється одна бджолосім’я). Спеціаліст із бджолярства (так офіційно називається посада) Віталій Іванович Деркач розділив пасіку згідно зі «спеціалізацією» навпіл.

Бджоли мешкають у парку, закладеному одночасно із заводом 1888 року.

— Українська степова порода бджіл (автохтонна для Центральної України) виявляє хорошу продуктивність у спеку, — пояснює Віталій Деркач. — Німецькі та чеські, які є на деяких пасіках області, дещо продуктивніші, але у мене й думки не виникає про заміну. У нашому роду з діда-прадіда працювали із сірою степовою бджілкою, я добре знаю її характер — працьовита й незлоблива.

Віталій Деркач 20 років пропрацював заввиробництвом на Миргородському комбікормовому заводі. Та коли підприємство зупинилося, розрахувався й більше уваги став приділяти своїй домашній пасіці з 30 вуликів. Він може годинами розповідати про бджіл, яких вважає найрозумнішими й найкориснішими комахами. Це й не дивно, адже Віталій Іванович на пасіці з п’яти років — його туди постійно возив батько Іван, головний наставник.

Уже кілька років бджолопакети з Дібрівки закуповують пасічники із Запорізької області, адже там дуже великі площі засіваються соняшником і бджільництво розвивається стрімкими темпами. Сам же конезавод бере елітних маток із племінної пасіки Леоніда Єгошина в Гадячі.

— Торік із 50 вуликів накачали трохи більш як дві тонни товарного меду, — розповідає Віталій Деркач, — у середньому по 40 кілограмів із вулика. Над осінь кілограмів по 20 залишили кожній бджолосім’ї на зимівлю, бо цукор ми не використовуємо. Основний медозбір — із соняшнику. Також маємо мед із гречки, еспарцету, буркуну. Із двох останніх зовсім трохи, бо це кормові трави, а в Миргородському районі агрофірми тваринництвом практично не займаються.

Із ранньої весни і до пізньої осені працюють не покладаючи рук пасічники: кожні два дні переглядають вулики — чи не завелися шкідники, чи не захворіли бджоли; кочують у пошуках місць найкращого медозбору; пильнують, щоб не вилетіли рої; взимку топлять віск і міняють його на Гадяцькому воскозаводі на штучну вощину, роблять рамочки для вуликів...

— Важко той мед надбати, а ще важче його реалізувати, — нарікає Микола Радченко. — От ми торік майже весь продали оптом, тоді як уроздріб на ринках його ціна удвічі-втричі вища. Але на базари не проб’єшся, там своя мафія... Приїздять представники переважно київських фірм, які експортують мед за кордон, диктують свої умови — вони скуповують мед по всій Україні і виходять на дуже великі обсяги. Зрозуміло, що з нашими двома тоннами меду нема й мови про те, щоб стати експортером, — тільки обов’язкові аналізи, сертифікація й замитнення потягнуть на кілька тисяч євро. А подаватися на тендер, щоб постачати продукцію в освітні та соціальні заклади, для нас поки що нереально — не маємо досвідченого спеціаліста із підготовки тендерної документації. Та й про «чесність» тих тендерів стільки наслухалися...

Втім, працівники та керівництво виношують ідеї, як зробити пасіку кінного заводу прибутковішою. Планують, що вже наступного року Дібрівка стане не лише центром іпотерапії (метод лікування, заснований на «спілкуванні» хворого із навченим конем), а й апітерапії (медичне застосування бджолиних продуктів). Сподіваються, це швидко привабить місцевих і гостей міста-курорту.

Щоб отримувати від 50 до 100 кг меду від однієї бджолосім’ї, на пасіці конезаводу поступово замінять вулики-лежаки (дадани) на корпусні (таких уже є 20). Також ведуть переговори із агрофірмами, що опікуються насінництвом, щодо співпраці із запилення. А ще, можливо, скористаються досвідом радянських часів, коли колгоспи домовлялися з профкомами столичних підприємств та установ і привозили мед, м’ясо та інші сільгосппродукти. Є й така думка: пропонувати мед магазинам екопродуктів.

У дібрівців є головне — досвід, наполегливість, завзяття. Тож усі плани мають здійснитися.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Сучасні невільники
Читати
Скільки нас?
Читати
Нові «двадцятки»
Читати
За кордон — будь-якою ціною
Читати
«Відпочинуть» на городі
Читати
Дощовий колапс
Читати
Нарощуємо зерновиробництво
Читати
Солодощі — до Європи
Читати
Субсидії змінюють формат
Читати
До 1030-річчя Хрещення Київської Русі
Читати





— Хлопці! Під який відсоток брали кредит?

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове