Архів
Вівторок,
24 липня 2018 року

№ 56 (19603)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Розлучаючись, виторговують привілеї

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Лондон попередив, що без торгової угоди не заплатить ЄС 51 млрд доларів «відступних».

Докладніше...
Змінилися політичні вітри?

НІМЕЧЧИНА. Карлес Пучдемон, що наразі перебуває в цій країні у вигнанні, не буде екстрадований до Іспанії.

Докладніше...
Віддячили за військову підтримку

СИРІЯ встановила «дипломатичні відносини з республікою» Південна Осетія.

Докладніше...
Корупційний сімейний підряд

ПАКИСТАН. Екс-прем’єр країни Наваз Шаріф потрапив у гучний корупційний скандал.

Докладніше...
Вік працюй — вік накопичуй

ГРУЗІЯ. Тут запроваджено накопичувальну пенсійну систему.

Докладніше...
Доведеться шукати нових спонсорів

ФРАНЦІЯ. Європарламент припинив фінансування партії, очолюваної Марін Ле Пен.

Докладніше...
Теракт

АФГАНІСТАН. В аеропорту Кабула стався теракт.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Заклади культури на селі

І книжку почитати, і заяву написати

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

Фото автора.

Світлана Олександрівна зустрічає на порозі дорогих гостей. 17 пар дитячих оченят зачудовано стежили за кожним її рухом — вихованці Долинського дитячого садка вперше прийшли у сільську бібліотеку на «доросле» заняття з народо­знавства. Вона, педагог із багаторічним досвідом роботи, добре знає: усе, сказане їм зараз, ляже у благодатний ґрунт дитячої пам’яті і має прорости любов’ю — до свого села, народу, України.

У СВІТЛИЦІ дітям було цікаво все. Хлопчики взялися приміряти до себе здоровенні лопати. Дівчаткам захотілося погойдати ляльку у колисці, прикріпленій до сволока, як це робили їхні ровесниці століття тому… Роздивлялися старовинні верстати, жіноче й чоловіче вбрання, взуття, посуд, слухали, як в давнину місили тісто, як пекли хліб.

— Я пішла працювати в бібліотеку зі школи, після виходу на пенсію за вислугою років. Діти — це моє, з ними цікаво, — каже Світлана Яковина. — А збирати старожитності почала давно, натхненна прикладом відомого в нашому краї народознавця Любові Антонівни Гавриленко, яка працювала в Інституті післядипломної педагогічної освіти. Спочатку у нас виник невеликий народознавчий куточок, а коли наша сільська рада, очолювана Богданом Михайловичем Федчуком, надала нам це приміщення колишньої школи, широко розгорнули пошукову роботу, і ось маємо справжню музейну експозицію. У ній є чимало експонатів, якими пишаємося. Дуже приємно, що нашу справу підтримують і влада, і односельці. Останні допомагають збирати по крупинці історичні цінності, які перейдуть у спадок прийдешнім поколінням.

Після такого цікавого уроку діти неодмінно розкажуть про те, що дізналися і побачили, вдома, наступного разу сюди прийдуть дорослі. Важко переоцінити такий культурний пласт, який закладають у Долинському.

— Добре, що до світлиці приходять діти, молодь. Таку ідею і сповідували при її створенні, — розмірковує долинський сільський голова Богдан Федчук. — Молодому поколінню, звісно, важкувато уявити, як можна прати інакше, ніж натиснувши кнопку пральної машини-автомата. Сьогодні покажи дитині пральну дерев’яну дошку — вона нізащо не вгадає її призначення. Чи праник, яким вибивали грубі лляні верети на річці чи потічку. Вони бачать, як печуть хліб у хлібопічці, і не знають, що в давнину мололи борошно жорнами. Моя пам’ять зберігає ті жорна, якими у дитинстві ми виробляли кукурудзяне борошно, я їх крутив, а мама потім варила мамалигу, банош для сім’ї. Минуть роки, і багато речей молодь ніде, крім музею, не побачить...

У тому, що бібліотека — живий організм, можна пересвідчитися, побувавши тут бодай годину. Зараз літо, час відпусток, канікул, а отже, зустрічей із новими людьми. І новими книгами. Сюди приходить багато читачів, книгозбірня з фондом понад 5300 примірників є осередком культурного життя Долинського. Розумно і креативно оформлені кімнати. Дорослі неодмінно зупиняються біля стенда «Село моє, для мене ти єдине» — тут оживає історія Долинського, що у Запорізькому районі. Є тут і стенд зі світлинами земляків, родин. Тут затримується кожен, бо хтось когось упізнає, рідних чи сусідів. На окремій полиці — книжки, які є ювілярами цього року. Наприклад, дитячому бестселеру багатьох поколінь повісті Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» нині виповнилося 45 років! Також бібліотека готує і проводить цікаві ігри-конкурси на різноманітну тематику.

Бібліотеку відвідують не тільки читачі. Сюди приходять, наприклад, старенькі люди, яким треба написати заяву на субсидію чи заповнити газову книжку, передати показання лічильника. Раз на тиждень бібліотекар відвідує вдома тих, хто не може сам прийти за літературою, — стареньких, інвалідів: приносить їм книжки, розпитує про життя-буття.

Якщо хтось стверджує, що бібліотека — це архаїзм, пережиток минулого (а таку думку можна почути серед занадто енергійних спритників, які, нічого не створивши, ладні перекреслити все суще), не вірте йому. Є інший, позитивний, приклад і живе він у Долинському.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Сучасні невільники
Читати
Скільки нас?
Читати
Нові «двадцятки»
Читати
За кордон — будь-якою ціною
Читати
«Відпочинуть» на городі
Читати
Дощовий колапс
Читати
Нарощуємо зерновиробництво
Читати
Солодощі — до Європи
Читати
Субсидії змінюють формат
Читати
До 1030-річчя Хрещення Київської Русі
Читати





— Хлопці! Під який відсоток брали кредит?

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове