Архів
Вівторок,
7 серпня 2018 року

№ 60 (19607)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
НАТО: арабський формат

США взялися за створення військового альянсу кількох дружніх до них близькосхідних країн.

Докладніше...
Довгоочікуваний мир

У ПІВДЕННОМУ СУДАНІ припинилася громадянська війна.

Докладніше...
Півтисячі євро — і ти громадянин

ІТАЛІЯ. У міграційній службі спалахнув бучний корупційний скандал.

Докладніше...
А президент проти

МОЛДОВА. Президент Ігор Додон пригрозив мітингами в разі обмеження його повноважень парламентом.

Докладніше...
Сенсаційний технологічний проект

У КИТАЇ побудують найбільший у світі підводний тунель.

Докладніше...
Таке не повинно повторитися

ЯПОНІЯ хвилиною мовчання вшанувала пам’ять жертв ядерної атаки США на Хіросіму.

Докладніше...
Вітри перемін

КУБА. Парламент схвалив проект нової конституції.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Проблема

Колами бюрократичного пекла

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Півтора року минуло, відколи у Виноградові урочисто відкрили перший на Закарпатті хоспіс. На його спорудження ЄС надав майже мільйон євро. Місто мало виділити 10% і в подальшому передавати на утримання з районного бюджету 10 мільйонів гривень щороку. Однак заклад, призначений прихистити і допомогти смертельно хворим людям, сам сьогодні у стані, який можна охарактеризувати висловом «ні живий ні мертвий».

БУДІВНИЦТВО, як у нас часто ведеться, велося дуже проблемно. Нарешті після тяжких потуг хоспіс запрацював. Спочатку на 30%, а сьогодні на 50. Витрати на його утримання поки що йдуть по соціальній «лінії». Заклад має сучасне оснащення, що істотно підвищує якість надання послуг. Передбачено тут і кімнати для родичів та відвідувачів.

Головний лікар цього хоспісу — кандидат медичних наук Віктор Ісаєв переселився у Виноградів із Донецька після початку війни. Свою наукову й медичну кар’єру він присвятив проблемі знеболення. Стажувався в Німеччині, США. Досягнув суттєвих результатів, працюючи лікарем-альгологом Донецького протипухлинного центру. Німецька методика лікування, яку опанував і вдосконалив Віктор Павлович, полягає у знеболенні й одночасному пригніченні розвитку ракових пухлин. Лікар Ісаєв допоміг тисячам пацієнтів. Не раз траплялось, коли людину привозили помирати, а за якийсь час вона поверталася до майже звичного життя.

Виноградівський хоспіс — унікальний порівняно з подібними установами. Але, на жаль, не тільки в позитивній площині. Головлікар скаржиться на безвихідь, у якій перебувають мешканці цього закладу, і на проблеми, які не належать до компетенції медпрацівників.

— Ми працюємо в екстремальних умовах, — каже Віктор Павлович. — До нас потрапляють люди після довготривалого вживання знеболювальних наркотичних препаратів, які через звикання вже не дають потрібного ефекту. У зв’язку з відсутністю ліцензії на використання наркотичних засобів наш заклад не має права на застосування знеболювального морфію. Моя методика лікування дає змогу позбавляти людину страждань без наркотичних препаратів, але в багатьох випадках різка відмова від них стає справжнім пеклом для хворого. Має бути перехідний період. Усе це — наша відповідальність. Особливо коли родичі пацієнта, здавши його до нас, просто зникають.

Попри те потрапити сюди надзвичайно важко. Заклад може прийняти тільки 25 осіб із двох тисяч наявних хворих на Закарпатті. При цьому він завантажений усього на 50 відсотків... Так відбувається через бюрократичні перепони, переконаний Віктор Ісаєв. За узвичаєною практикою хоспіси передають у відання МОЗ. Але виноградівський перебуває на балансі геріатричного пансіонату. Тож потрапити туди можна, лише зібравши велику кількість документів та отримавши путівку Департаменту соціального захисту населення ОДА. За цим ховається справжнє «ходіння по муках» на межі соціальної служби й медичної сфери. Узгодження вимог і критеріїв двох різних інстанцій настільки складне, що втрачається будь-яка надія на вчасну допомогу.

Віктор Павлович сподівається, що незабаром справи підуть на краще у зв’язку з кадровими змінами в геріатричному закладі й у самому Департаменті соцзахисту. Втім, оптимальним рішенням стало б передання хоспісу — як медичного, а не соціального закладу — на баланс МОЗ, що розв’язало б чимало проблем.

Заглибившись у тему, розумію, що за створенням цього закладу криється неприваблива історія. Артур Шерегі — на час виконання проекту контактна особа із забезпечення процедурних питань — узагалі переконаний, що кошти, які вклав ЄС, доведеться повертати. Вже сьогодні аудит нарахував 210 тисяч євро, не підтверджених наявністю придбаного обладнання, зазначає він. І рано чи пізно із Брюсселя приїде перевірка, яка дізнається про невідповідність проекту, грубі порушення, одним із яких є оформлення у хоспіс за гроші (близько 10 тисяч гривень, які родичі перераховують департаменту соцзахисту, за чіткої вимоги безкоштовного обслуговування)...

То чи має виноградівський хоспіс перспективи на вирішення своїх проблем? Облрада ще торік порушила питання про передання закладу Міністерству охорони здоров’я. Час спливає, поки чиновники та інші зацікавлені особи зволікають, смертельно-хворі продовжують страждати без украй необхідного їм повноцінного догляду.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Оце так кубло!
Читати
Хочуть мандрувати?..
Читати
...Скоріше, працювати
Читати
Обіцяють залізних птахів
Читати
Скільки коштує волевиявлення
Читати
Свобода слова в небезпеці
Читати
Дивімось наше
Читати
Що обирають відмінники?
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове