Фотофакт

Марина ТІШКОВА.

www.bykivnya.org

5 СЕРПНЯ в Україні вшанували пам’ять жертв Великого терору 1937—1938 років. Це масштабна кампанія масових репресій жителів СРСР, розгорнута з ініціативи Й. Сталіна за підтримки вищого партійного керівництва з метою ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, неугодних прошарків населення (так званих антирадянських елементів) і зміни національної та соціальної структури суспільства. У той страшний час по всьому СРСР арештували півтора мільйона людей, 680 тисяч було вбито. На території УРСР, за підрахунками істориків, репресували 198 тисяч 918 осіб, із яких дві третини розстріляли, решта опинилася у в’язницях і таборах.

Людей карали на смерть у катівнях НКВС: у будівлях нинішніх Жовтневого палацу та Інституту національної пам’яті, в Лук’янівській в’язниці та у внутрішній в’язниці НКВС на вул. Короленка (тепер — Володимирська), тіла таємно вивозили і ховали поблизу с. Биківні. У лісах біля цього села — найбільше в Україні поховання репресованих (його свого часу виявили Василь Симоненко, Лесь Танюк та Алла Горська). Вважається, що в неглибоких траншеях знайшли останній притулок 30 тисяч убитих. Верхню «межу» дослідники окреслюють як 100 тисяч. Тут поховані митці, священики, вчителі, селяни — колишні «куркулі» (кого недовинищили під час Голодомору), робітники, службовці...

У Києві минулої неділі відбулися пам’ятні заходи: поминальна літургія в Покровській церкві на Подолі, панахида біля Хреста репресованим в 1930—1950-х рр. (біля будівлі Жовтневого палацу) та в Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» (на фото).

Пам’ятаймо минуле, щоб не допустити такого в майбутньому.