Вівторок, 7 серпня 2018 року № 60 (19607)
http://silskivisti.kiev.ua/19607/print.php?n=39726

  • Що там у столиці?

Хоч пішки ходи

Руслана ЗІНЧЕНКО.

Понад два тижні — від 14 липня — кияни їздять на комунальному транспорті за новими тарифами. За одну поїздку в трамваї, тролейбусі, автобусі та метрополітені тепер треба викласти 8 гривень. Відтак пересуватися маршрутними таксі тепер стало дешевше.

ПРО ПОДОРОЖЧАННЯ міська влада попереджала заздалегідь. Люди обурювались, але на акції протесту, до яких закликали деякі політичні сили, не йшли. По-перше, різні партії і рухи вже настільки втратили авторитет у суспільстві, що ніхто не хоче «вестися» на їхній, скажемо відверто, піар. По-друге, підвищення тарифів на проїзд не надто хвилює пенсіонерів, адже для них він залишився безкоштовним. Молодь здебільшого переймається іншими проблемами, адже літо — канікули, відпочинок, вступна кампанія... Решта ж киян, на плечі яких в основному і ліг новий фінансовий тягар, настільки втомлені, заробляючи хліб насущний, що на акції сил не залишається. Втім, була надія, що, може, влада «полякає» та й відступиться...

Надія не справдилась. У комунальних підприємствах Київпастранс та Київський метрополітен зростання тарифу вдвічі пояснюють економічною доцільністю — інакше, мовляв, настане транспортний колапс. Щоправда, пасажири, яким доводиться чи не щодня годинами у нещадну спеку в наземному транспорті простоювати у заторах, вважають, що він уже давно настав. І боротися з ним треба не підвищенням тарифів, а, насамперед, докорінними змінами в організації руху транспортних потоків міста. А займатися цим мають спеціалісти, а не чиновники мерії.

Окрім цього, обурює абсолютна фінансова непрозорість комунальних транспортних підприємств. Люди не знають реальних обсягів пасажиропотоків, доходи транспортників, куди й на що витрачаються гроші. Про рекламу — окрема мова. У метрополітені, який постійно скаржиться на збитковість, уже нема місця, де б її не було. Залишилося хіба що вішати рекламні таблички пасажирам на спини при вході. До речі, багатьох киян просто шокує, що навіть гарні, художньо оздоблені центральні станції повністю заклеєні рекламними постерами. Водночас скільки грошей має від цього метрополітен, ніхто не звітує.

Окрема мова й про пільговиків. «Я мешкаю на Борщагівці, а працюю на Подолі, — розповідає киянка Олена Вишинська. — Щоб дістатися роботи, маю скористатися трьома видами транспорту. Тож тепер кожного робочого дня сплачую 45 гривень за проїзд. Чоловік користується трамваєм. Місячний проїзний на нього до подорожчання коштував 170 гривень, а тепер він віддав за нього 390. Це більш ніж удвічі! А половина пасажирів, явно не пенсійного віку, заходячи у вагон, кидають крізь зуби кондуктору: «Посвідчення». При цьому ніхто ніяких документів не показує, а якщо працівник просить це зробити — відгукуються лише поодинокі пільговики. Решта може взагалі грубо відповісти. Чому я, мати двох школярів, маю «тягнути» на собі цих людей? Не вірю, що всі вони — учасники бойових дій...»

З цього приводу глава експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук наголошує, що задля фінансової прозорості вже давно потрібно було відмовитися від безоплатного проїзду в громадському транспорті. «У багатьох європейських країнах пільговий проїзд є нормальною практикою, — каже експерт. — Але всі пільги — монетизовані. Причому право на пільговий проїзд мають не тільки жителі конкретного міста, а всі жителі країни. Запровадження так званої «карти киянина», по якій надається право на пільговий проїзд лише киянам, по суті, порушує конституційні права громадян з інших регіонів».

Перелік нарікань жителів столиці у бік транспортників та Київської мерії можна продовжувати дуже довго. Але найголовніше: ніхто з киян не вірить, що зростання тарифів хоч якось поліпшить ситуацію. «Якби я побачив, що завдяки моїм та інших киян «інвестиціям» у вигляді талонів, жетонів, проїзних у місті з’явилося більше нових та сучасних автобусів, зручних маршрутів, інформаційних табло, а сам комунальний транспорт став швидким та комфортним, то переконував би інших у необхідності підвищення плати за проїзд, — каже працівник однієї з київських ІТ-компаній Влад Мішалов. — Але поки що — жодної позитивної зміни. Тепер принципово їздитиму «зайцем». Вважайте, це моя особиста акція протесту. Припиню її, коли нарешті побачу, що гроші киян ідуть на потреби міста, а не в кишені чиновників».

До речі, експерти впевнені: підвищення тарифу на проїзд у громадському транспорті в столиці спричинить ланцюгову реакцію — ціни на проїзд виростуть по всій Україні...