Соняшник № 740

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО.

Малювали Олексій КОХАН і Анатолій ВАСИЛЕНКО.

• Це цікаво

Мікроскоп, який відкрив мікрокосмос

Друзі! Чи доводилось вам коли-небудь роздивлятись у потужний мікроскоп, наприклад, людську волосину? Ще химернішими виглядають під ним мікроби, яких повнісінько на тілі людини. Годі вже казати про те, скільки відкриттів у науці здійснилося завдяки цьому приладу для розглядання невидимих неозброєним оком предметів у збільшеному зображенні, винайденому у ХVI столітті.

САМЕ в той час у нідерландському містечку Мідделбург жив майстер із виготовлення окулярів Захарія Янсен. Якось він сконструював трубку з лінзами на протилежних кінцях, яка давала можливість роздивитися, ніби зблизька, малесеньких комах. Свій винахід як іграшку-розвагу майстер подарував герцогу Альбрехту Австрійському. Той принагідно передарував її ще комусь. Зрештою хтось майстровитий почав і сам виготовляти такі ж забавки і збувати їх охочим. Згодом оптичним приладом зацікавились учені, які стали експериментувати.

Проте першовідкривачем їх став простий голландський торговець сукном із міста Делфа Антоні ван Левенгук, який захоплювався оптикою. Щовечора, зачинивши лавку, він ішов додому в свій кабінет, робив там лінзи і майстрував мікроскопи. І був, до речі, дуже вправним майстром. Зокрема, голландець спромігся зробити лінзи, котрі збільшували у 300 разів. По суті, мікроскоп Левенгука являв собою сильну лупу в оправі завбільшки з горошину. Найдосконаліші його моделі вже мали механічний предметний столик та засіб для фокусування.

Одного вечора 1675 року Левенгуку спало на думку роздивитись у мікроскоп краплю води. Раптом він побачив у ній силу-силенну… живих істот! Одні були схожі на волохаті палички, другі — на слимачків, треті — на кульки… І, що найцікавіше, всі вони рухалися! Щоб упевнитись, що це йому не мариться, Левенгук покликав дочку:

— Маріє, швидше сюди! У цій краплі справжній звіринець!

Про своє відкриття «звіряток» допитливий самоук написав до Лондонського наукового королівського товариства. Поки вчені, котрі тоді ще не мали потужного мікроскопа, сперечалися, вірити «суконщику, який не знає латини», чи ні, той продовжував працювати і надсилати до Лондона свої описи. Він устиг описати понад 200 «звіряток», виявлених у тонких зрізах м’яса, фруктів та овочів, відкрив клітинну структуру живої тканини, а коли досліджував кров, з’ясував, що це «не просто рідина, а живий потік, у якому рухаються теж якісь клітини». Таким чином зробив іще чимало відкриттів. Його листи спочатку друкувались у наукових журналах, а 1695-го були видані книжкою «Таємниці природи, відкриті Антоні Левенгуком з допомогою мікроскопа». Так виникла нова наука — мікробіологія.

Отже, оптичний мікроскоп, дія якого базується на заломленні світла системою лінз, став історично першим збільшувальним приладом, який послужив науці. Нинішні оптичні мікроскопи вже дають збільшення до 3000 разів. Утім, сьогодні вже існують мікроскопи інших видів. Так, в електронному, винайденому в 1930-х роках, збільшене зображення одержують з допомогою пучків електронів. Він дає збільшення у сотні тисяч разів. Винайдені у 1980-х атомний силовий та тунельний мікроскопи дають змогу розглядати зображення об’єктів ядерного масштабу — окремі атоми й молекули, які уже збільшують у мільйони разів. Саме завдяки їм стали можливими досягнення в галузі біології, генної інженерії, медицини, фізики твердого тіла, інших наук. І це, запевняють учені, не межа, адже мікросвіт, як і всесвіт, безмежний і в ньому ще дуже багато таємниць.

До речі, служить цей прилад і мистецтву. Зокрема, без нього ніколи не з’явилися б на світ шедеври-мініатюри українського майстра Миколи Сядристого, який зумів не тільки підкувати блоху, а й створити найменший у світі механічний годинник... у голові в бабки! Друзі, можливо, і ви захочете відкрити для себе мікрокосмос за допомоги мікроскопа. І тоді світ для вас стане набагато цікавіший, багатогранніший і прекрасніший.