Вересень

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• Дивлюсь я на небо

Войовничий Марс

Володимир БЕЗУГЛИЙ,

астроном-аматор.

ЩОРОКУ в першій половині останньої десятиденки вересня центр сонячного диска опиняється на уявній лінії небесного екватора, що означає настання осіннього рівнодення. Нині ця прикметна подія припадає на ніч із 22-го на 23 вересня. Надалі денне світило перебуватиме у Південній небесній півкулі, щоб неодмінно повернутися на «наш бік» через шість місяців, під час рівнодення весняного.

Місяць:

в останній чверті — у ніч із неділі, 2-го, на понеділок, 3 вересня;

новий — у ніч із неділі, 9-го, на понеділок, 10 вересня;

в першій чверті — у ніч із неділі, 16-го, на понеділок, 17 вересня;

у повні — у ніч із понеділка, 24-го, на вівторок, 25 вересня.

Планетою «номер один» першого місяця осені залишатиметься «войовничий» Марс, котрий нині можна бачити протягом першої половини ночі, причому найвище неподалік південної ділянки небокраю — приблизно через дві години після заходу денного світила. Рухаючись навколосонячною орбітою меншого радіуса та ще й із більшою швидкістю, наша планета просторову віддаль до Марса щоденно нарощуватиме, наслідком чого стане помітне зменшення його блиску — впродовж місяця майже удвічі. Суттєво пригальмувати цей процес не допоможе навіть проходження Марсом 16 вересня найближчої до Сонця точки своєї орбіти, під час якого він, звісно, отримуватиме від денного світила найбільше світла. Втім, навіть за таких обставин протягом усього місяця Червона планета за яскравістю переважатиме будь-яку зорю.

Напевне, кожен, хто спостерігав Марс, звертав увагу на його жовтогарячий колір, особливо помітний у періоди протистоянь планети, коли вона має близький до максимального блиск. Ще 1830 року відомий англійський астроном Джон Ґершель висловив думку, що характерне забарвлення Марса зумовлене присутністю на його поверхні великих піщаних пустель. Дослідження сусіда Землі з допомогою космічних апаратів цілком підтвердили це припущення. Виконаний ними аналіз зразків марсіанського ґрунту засвідчив, що червоного відтінку йому надає домішок гідратів оксидів заліза, або інакше знайомої всім іржі. Як з’ясувалося, вміст заліза у ґрунті «заіржавілої» планети перевищує середній уміст цього хімічного елемента у земній корі майже втричі. Що, вочевидь, свідчить про значно повільніші темпи еволюції цієї невеликої планети (за діаметром Марс поступається Землі приблизно вдвічі, а за масою — майже вдесятеро), адже важке залізо з поверхневих шарів має поступово опускатися до її центра. Щодо Землі, то, за розрахунками фахівців, у її ядрі вже перебуває близько 85 відсотків усього наявного в ній заліза, яке, до речі, є основним її складником — із нього (за масою) наша планета складається більш як на третину. Його опускання разом із розпадом радіоактивних елементів слугує потужним джерелом енергії, котра виявляє себе рухом континентів, гороутворенням, вулканізмом… Марс у цьому сенсі набагато пасивніший, значно ближчий до ще меншого геологічно «мертвого» Місяця.

У перших числах вересня складуться достатньо сприятливі, передусім за рахунок значного блиску, обставини ранкової видимості ще однієї невеликої (власне, найменшої у Сонячній системі) планети — найближчого до Сонця Меркурія. Бачити його можна орієнтовно за годину до сходу Сонця низько над північно-східною ділянкою обрію (ближче до точки сходу) як найяскравіше зореподібне світило цієї ділянки неба. Вранці 6 вересня Меркурій опиниться поруч зорі Регул, «головної» у зодіакальному сузір’ї Лев, і переважатиме її за блиском удесятеро.

160 років тому, восени 1858-го, на наших широтах спостерігалося рідкісне видовище — феєрична комета Донаті, названа на честь її першовідкривача, італійського астронома Джованні Донаті. Ця видатна небесна гостя, одна з найяскравіших за історичний період людства, увійшла в історію астрономії як неперевершений зразок класичної кометної краси, котру, вражені побаченим, увічнили на своїх картинах художники того часу (астрономічна фотографія тоді лише зароджувалась, і отримані світлини комети, на жаль, мали вельми низьку якість). Найбільшого блиску космічна мандрівниця досягла у кінці вересня — першій половині жовтня, коли її мальовничий широкий вигнутий хвіст простягався мало не на чверть небозводу. Завдяки вдалому розташуванню відносно Землі та Сонця у вересні комету Донаті можна було спостерігати в усій красі як на нашому вечірньому, так і на ранковому небосхилі, а опісля — на вечірньому. 9 жовтня її голова «позувала» поряд найяскравішої у Північній небесній півкулі зорі Арктур. Установлений кометою рекорд загальної тривалості видимості неозброєним оком — близько півроку — не перевершений і досі. На жаль, наступного разу вона повернеться до Сонця з глибин космосу майже через дві тисячі років…

Над ранок 23 вересня Сонце перейде із зодіакального знака Діва (Virgo) у зодіакальний знак Терези (Libra).