Окозамилювання на державному рівні

Михайло ГУБАШ.

Наприкінці вересня відбувся круглий стіл «Інформаційна реінтеграція Донбасу: стратегія є, що далі?». В процесі обговорення стало зрозуміло, що слово і діло сучасної нашої влади у цьому питанні, на жаль, розминаються.

КАБІНЕТ міністрів України 26 липня схвалив «Стратегію інформаційної реінтеграції Донбасу», розроблену Міністерством інформаційної політики. Вона розрахована до 2020 року. В документі йдеться про налагодження комунікації з жителями тимчасово окупованих територій в умовах засилля російської пропаганди та відсутності фізичного контролю над територією.

Під час свого виступу перший заступник міністра інформаційної політики Еміне Джапарова резюмувала: «Українська держава визнає Донбас невід’ємною частиною України, а жителів окупованих територій — громадянами України. Не сепаратистами, не «ватніками», а громадянами України, які мають користуватись такими ж правами, якими користуємось ми. В умовах збройної агресії РФ одним із ключових завдань державної політики є реінтеграція тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях, а інформаційна реінтеграція окупованих територій — один з пріоритетних кроків у забезпеченні конституційних прав громадян України».

_{Гетто для жителів ОРДЛО}

МІНІСТР з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш наголосив: наявність написаного документа не означає, що між правлячими елітами досягнуто консенсусу щодо розв’язання проблеми Донбасу. За його словами, деякі політики і державні мужі закликають до того, щоби після здобуття контролю над ОРДЛО створити там гетто, табори, комендатури. «Я такі заклики чую постійно», — стверджує міністр і додає, що ці «гасла» швидко підхоплює і поширює російська пропаганда, залякуючи жителів окупованих територій.

Невеселу картину реального стану справ на Донбасі змалював уродженець Донеччини народний депутат України Олексій Рябчин: «Люди там розуміють, що Росія їх зрадила, і нічого від неї не чекають. Вони чекають сигналів від української влади. Але тут проблема відповідності між словом і ділом. І коли люди виїжджають через КПВВ по ліки, пенсію, продукти, то вони бачать: на пропускних пунктах немає інфраструктури, немає туалетів, а якщо є, то завдяки іноземним донорам, а не українській владі. Нема доріг, по яких можна їздити, — дорога до КПВВ «Станиця Луганська» є найгіршою в Україні! На все це багато коштів не треба. Ось тут би виконавча влада мала б працювати, але корупція... Люди інтерпретують той неналежний стан, черги і бюрократію однозначно: вони не потрібні Україні, вони для неї проблема. А корупція на пунктах пропуску? Наприклад, їдуть у машині кілька чоловік. Їм представник якоїсь державної служби (не конкретизую, щоб не образити) каже: щоб швидше проїхати, покладіть до паспортів «Лесю» (купюру номіналом 200 гривень із зображенням Лесі Українки. — Ред.). Так кажуть люди. Вони кладуть, бо розуміють, що по-іншому не може бути, а їх за це хапають, мовляв, хабара даєте. Бо їм потрібні якісь показники. Тому, що б ми не говорили, які б стратегії не писали, але при отаких-от діях жодні стратегії не спрацюють».

_{Ганебні й принизливі процедури}

ТАКУ позицію О. Рябчина підтримує його колега і землячка народний депутат України Валерія Заружко: «Я на сто відсотків згодна з тим, що каже Олексій. Люди стежать за кожним словом, що каже будь-який державний діяч або політик незалежно від його партійності чи фракції, в якій перебуває. Регулярно спілкуюся з людьми, які проживають на окупованій території, це знайомі, однокласники. Люди відчувають себе заручниками і те, що, на жаль, вони Україні не потрібні. Чому так? По-перше, ситуація на КПВВ, яку зараз обговорювали. По-друге, дуже мало в інформпросторі бачимо обговорення питань, пов’язаних з тими, хто залишився на окупованих територіях. Це в тому разі, якщо ми говоримо про повернення не тільки території, а й людей, які є громадянами України. Всі західні діячі говорять одне й те саме: якщо Україна декларує, що мешканці на окупованих територіях є українцями, то ставлення до них має бути таким, як і до решти громадян України. А всі ці процедури на кшталт верифікації переселенців, зокрема й пенсіонерів, є ганебними та принизливими для людей. Тому їх потрібно негайно скасувати. Бо інакше ми ніколи не матимемо лояльності на тій території, не досягнемо там миру. Росії буде важко робити якісь кроки проти України, якщо тамтешні жителі свідомо підтримуватимуть Україну, розуміючи, як вона ставиться до них. Також дуже важливим, як на мене, є ставлення до людей і на неокупованій частині Донбасу. Я регулярно — раз на два тижні — відвідую ту територію і спілкуюся з людьми. Вони кажуть, що нема грошей на зарплату шахтарям, які працюють там на українських державних шахтах, відсутні кошти і на відбудову шкіл, дитячих садків, лікарень, доріг... І це при тому, що на інших територіях України все це робиться і кошти на це є. Тож люди роблять висновок, що вони державі не потрібні, так само як і ті, хто знаходиться на окупованих територіях».

_{Мова ворожнечі, а не примирення}

ПРИ ОБГОВОРЕННІ теми «круглого столу» головний редактор інтернет-видання «Новости Донбасса» Олексій Мацука не втримався від репліки, адресованої Е. Джапаровій: «Чи враховані були в «Стратегії...» думки Держприкордонслужби, податкової служби, які випускають прес-релізи, де розписують, як на пунктах пропуску в людей шукають у білизні якісь речі й гроші, коментуючи, що це є досягненням української державної системи, яка вилучає у «терористів» і «злочинців» тисячу або дві тисячі доларів?». Головред також нагадав слова екс-керівника Донецької облдержадміністрації Павла Жебрівського про те, що люди Донбасу завжди стояли на колінах і ніколи з них не вставали. Ну як можуть сприйматися місцевими жителями такі образи? «Це грубе порушення етики державного службовця, і сприймалося місцевими людьми як «наїзд», агресивна риторика проти них», — констатував О. Мацука.

Модератор заходу журналіст Андрій Куликов відзначив: «Там люди багато років живуть без виборчого права, але ми іноді уподібнюємося до цієї ситуації, коли позбавляємо сотні тисяч громадян права обирати. Думаю, це зрозуміло багатьом». Так, звичайно. Тому і викликає негативне ставлення до політики подвійних стандартів, яку провадить влада.

_{Експеримент на виживання}

ОДИН знайомий переселенець каже, що серед двох мільйонів тих, хто у 2014-му виїхав з Донбасу, переважна більшість була справжніми патріотами України. Такими вони і залишаються. Проте, наразившись на дискримінацію урядів В. Гройсмана і його «папєрєдніка» А. Яценюка (невиплата або затримка пенсій, позбавлення конституційного права голосувати на місцевих виборах та виборах до ВР по мажоритарних округах тощо), воліють свою позицію не оприлюднювати. Тому що замість слів у них залишилися лише вислови — головним чином, нецензурні.

І от за такої політики щодо переселенців уряд намагається ще говорити про налагодження діалогу із тими, хто залишається на не контрольованій ним території?! Блюзнірство, фарисейство і окозамилювання — інших слів стосовно такої політики брехні важко підібрати. Тож уже давно «інтегровані» в Україну переселенці з надією чекають, коли чиновників теперішнього уряду замінять люди з проукраїнською позицією — ті, хто працюватиме на об’єднання країни, а не на її роз’єднання, грабування і знищення держави. Втім, цього ж чекає і решта мільйонів українців, над якими сучасна влада також проводить експеримент на виживання у вигляді захмарного підвищення тарифів і цін, знищення системи соціальної допомоги, охорони здоров’я, руйнації економіки і т. д., і т. п.

Підсумовуючи обговорюване питання, наведу слова першого секретаря Національної спілки журналістів України Ліни Кущ, яка через тиждень після круглого столу написала в соцмережі: «Обговорювали ситуацію зі ЗМІ на Донеччині та комунікацію влади з мешканцями області. Фото (з головним редактором обласної газети «Донеччина». — Ред.) оптимістичне, бо рада зустрічі з Ігорем Зоцем. А розмова сумна, бо не тільки нам із Ігорем очевидно: українські медіа втратили позиції на Донбасі й не змогли їх повернути».

Оце і весь результат діяльності Мінінформполітики та й уряду в цілому стосовно інформаційної реінтеграції Донбасу.

Р.S. Перечитав написане. Стало ще сумніше. Аби не завершувати на такій мінорній ноті, вирішив процитувати ще й аксакала української політики екс-прем’єр-міністра України Юрія Єханурова, який упродовж двох із половиною годин, доки тривав круглий стіл, терпляче чекав слова, щоб сказати кілька обнадійливих речень. «Ми маємо розуміти, що на Донбасі не живуть патріоти України, і не треба з них їх робити. Вони патріоти свого краю, свого міста. Якщо подивитися на результати авторитетних досліджень, сьогодні ми всі є «гомо совєтікус», по Україні — на третину, а там — на дві третини. Нам треба думати, що там люди хочуть почути, — сказав Юрій Іванович і звернувся особисто до заступника міністра МІП: — Еміне, розкажіть їм про децентралізацію, яка, незважаючи на спротив президентської команди, все одно в Україні відбудеться. Сьогодні вже 780 територіальних громад утворено, і це блискучий приклад, якою може бути Україна».