“Градами“ земля зорана

Віталій НАЗАРЕНКО,
Сніжана БОЖОК.

Чернігівська область.

Фото з відкритих джерел
та надані волонтерами.

Війна все ближче. У домівки жителів Чернігівщини вона прийшла 9 жовтня — з вибухами артилерійських снарядів на складах шостого арсеналу Міністерства оборони у селищі Дружба, що за п’ять кілометрів од районного центру Ічня. З міста і навколишніх сіл люди почали втікати, як тільки зрозуміли, що смертельне залізяччя може долетіти і до них. Хапали найнеобхідніше — гроші, документи, теплий одяг — і вирушали якнайдалі. Поля довкола сіл Дружба та Августівка вщент розорані металом — рештками снарядів од артилерійських систем залпового вогню «Град». Побаченому дивуються навіть бувалі бійці, за плечима яких не один рік війни.

_{«У такі хвилини розумієш, що життя — найбільша цінність»}

О ПІВ на четверту ранку мешканці населених пунктів щонайменше шести районів Чернігівщини прокинулися від гучної канонади. Заграва стояла така, що її було видно навіть за 50 кілометрів — у Ніжині. Вибухи чули і в Прилуцькому, Бахмацькому, Талалаївському, Борзнянському районах.

Очевидці розповідають, що у селах неподалік епіцентру вибухів із дахів зривало шифер, з вікон летіли шибки, тріскалися стіни у будинках, сипалася плитка...

«Я прокинувся від гучних дивних звуків, — розповідає мешканець села Гужівка Ічнянського району Анатолій Власко. — Вийшов на вулицю — гуркіт посилювався, а з боку Дружби виднілась заграва. Дружина була на роботі в Ічні. Телефоном вона повідомила, що бахкає так, аж земля під ногами здригається. Я сів в машину і поїхав у Ічню. Звідти — кількакілометровий потік машин, біжать собаки, коти, голосять сирени машин. Це було страшне видовище. Водії мені сигналять: мовляв, куди ти їдеш... Вибухи лунають безперестанку, небо час від часу світиться, клуби диму... Справжнє пекло».

У його сусідки Віри Миколаївни й досі тремтить голос. Каже, страхіття, яке довелося пережити, не порівняти ні з чим.

«У такі хвилини розумієш, що життя — найбільша цінність. Добре, що нам є куди поїхати. Донька в Прилуках, син у Бобровиці, а скільком людям нікуди податися... Скільки таких, що лишилося без даху над головою, — ледь стримує сльози пані Віра. — Ми з чоловіком забрали з собою нашу знайому Галину Віталіївну — більше нікому підставити їй плече. Нині поживемо в сина, а далі буде видно. Господарство лишилося. Наше село евакуювали. Чернігів, Ніжин, Прилуки, Парафіївка — кого куди. Тепер телефонуємо один одному, хвилюємось, хто як себе почуває. Ми ж у селі, як одна родина. Хто б міг подумати, що за одну хвилину все зміниться...».

У Галини Віталіївни, яка родом із села Грабів, розташованого за кілька кілометрів од артскладів, піднявся високий тиск. Жінка розмірковує, що, живучи біля порохової бочки, рано чи пізно варто такого очікувати.

«Скільки було розмов про утилізацію боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни. Це величезний склад, один із найбільших у колишньому Союзі. Тепер страждає мирне населення. Дружба — гарне військове містечко. Там живуть родини військовослужбовців. Головне, щоб із дітками нічого не трапилось. Усі просимо Господа, щоб уберіг життя й здоров’я наших людей».

_{Прагнули вивезти якомога більше людей}

ЗА СИГНАЛОМ тривоги в Ічнянський район були направлені підрозділи ДСНС, ЗСУ, МВС. Але одними з найперших вирушили до епіцентру подій на допомогу волонтери. Вони поїхали допомагати людям — у зоні можливого ураження проживає близько 20 тисяч осіб.

За інформацією силовиків, жертв та поранених серед військовослужбовців і місцевого населення немає. Під’їхати до епіцентру вибуху не можна з жодного боку. Блокпости встановили на під’їздах щонайменше за 30 кілометрів до Ічні.

Ніжинець Олександр Федорець, як почув про трагедію, одразу виїхав своєю машиною в Ічнянський район.

«На заправці не вистачило грошей на повний бак, і дозволили завезти гроші пізніше, — згадує він. — Вивіз із того району жінку, а вона на знак подяки залишила мені великий шмат бринзи. Кинувся, щоб його повернути, а вона вже десь зникла. Бабця, яку я з онуками вивозив, наполягала, щоб я запам’ятав її адресу та ім’я. Мовляв, як усе закінчиться, чекатиме в гості. Я вражений масовим волонтерством та рівнем самоорганізації населення. Люди допомагають одне одному і діляться усім, чим можуть».

Активісти формації «С14», серед яких багато учасників бойових дій, були першими з громадськості на місці подій. Попри інформацію про обмеження руху їх усе ж пропустили. Вони власним транспортом евакуйовували людей, які не мали можливості самостійно виїхати.

«Ми прагнули якнайбільше і якнайшвидше вивезти людей подалі від місця трагедії, — каже активіст Олександр Максимець. — Сім екіпажів просто збилися з рахунку — багато немічних стареньких і дітей. Наші люди допомагали чоловікам, які залишились стерегти майно від мародерів. На жаль, такі випадки траплялися».

_{Ніби на передовій}

УЧАСНИК бойових дій, який два роки відвоював у складі 93-ї бригади, Максим Соловар ніби знову опинився на передовій.

«Вся довколишня місцевість поблизу сіл Дружба та Августівка всіяна снарядами від «Градів». Вони на полях, дорогах, навіть на деревах. Це значно ускладнювало проїзд нашим автомобілям, — згадує він. — Я такого не бачив з часів боїв за Щастя».

Попри високу організацію штабних заходів волонтери та активісти наголошують на складності комунікації з правоохоронцями.

«Спецпідрозділ КОРД охороняв переважно магазини та банки від мародерства, а також традиційно подовгу перевіряв волонтерів на блокпостах, не дозволяючи евакуйовувати людей з епіцентру, — ділиться наболілим волонтер Наталія Нос. — Ми вивезли трьох дорослих із двома грудними дітьми із Августівки, розташованої за два кілометри від епіцентру. Вони сиділи в підвалі, бо в їхньому будинку знесло дах. Нас не пускали в це село. Спасибі начальнику профільного департаменту Чернігівської ОДА Сергію Болдареву — якби він нам не посприяв, то не відомо, скільки вони, жахливо настрахані, просиділи б у сирому підвалі».

На щастя, ніхто не загинув. Попри попередні заяви чиновників про ушкодження п’яти будинків, масштаби трагедії можуть бути значно більші. Активісти на власні очі бачили снаряди від «Градів», які потрапляли в будинки, але дивом не розривалися. До того ж ніхто достеменно не знає, яка ситуація в Дружбі та навколишніх селах. Збитки від руйнації складів уже встигли підрахувати — щоб їх відновити, потрібно 20 мільярдів гривень. Це цифра без урахування снарядів, яких там, за різною інформацією, було від 30 до 88 тисяч тонн.

Надвечір 6 жовтня у Генеральному штабі Міноборони заявили, що шостий арсенал підірвали диверсанти. Вибухи пролунали одночасно у чотирьох місцях. Також у Генштабі зауважили, що останнім часом з території арсеналу вивезли близько половини боєприпасів великого калібру, що зберігались на відкритій місцевості.

Так, нехай диверсія. Втім, чому на складах не була встановлена система захисту від безпілотників? Відомо, що її купили за наші, платників податків, гроші, але чомусь тримали у ящиках, дарма що була вказівка розгорнути і запустити.

Вибухали арсенали у Новобогданівці Мелітопольського району Запоріжжя, у Балаклії на Харківщині, у вінницькій Калинівці... Це найрезонансніші пожежі. Траплялися кілька небезпечних інцидентів і на інших військових складах. Покараний ніхто не був...