• Феміда з оказією

Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ.

с. Білогородка

Києво-Святошинського району

Київської області.

Розлучаються двоє. Суддя запитує у чоловіка:

— Яка причина вашого розлучення?

— У нас різні інтереси. Вона цікавиться чоловіками, а я жінками.

* * *

Суддя звертається до потерпілого:

— У своїй заяві ви писали, що підсудний ударив вас двічі, а зараз стверджуєте, що чотири.

— А ми потім іще раз зустрілись.

* * *

Суддя: — Свідок, ви добре знаєте підсудного?

Свідок: — Дуже добре. Ми з ним працювали в банку.

Суддя: — Коли це було?

Свідок: — Приблизно місяць тому, це було о третій годині ночі.

* * *

Розглядається справа про навмисне вбивство. Суддя запитує свідка:

— Ви на власні очі бачили, як підсудний задушив вашу тещу?

— Бачив…

— Чому ж не поспішили на допомогу?

— Та я спочатку хотів, а потім бачу, що він і без мене впорається, то не вважав за потрібне втручатися. Бо я ж йому лише заважав би.

* * *

Суддя запитує:

— Підсудний, ви стверджуєте, що кидали в потерпілу помідорами. То звідки ж у неї синяки?

— Помідори були в банці.

* * *

— Ви дали своєму сусідові ляпаса? — запитав суддя жінку.

— Ні. Я його не зачіпала, а тільки сварилася.

— Вона бреше! — вихопився потерпілий.

— Замовчи, бо вхопиш ще одного! — не стерпіла жінка.

* * *

Суддя:

— Потерпіла, ви стверджуєте, що він украв у вас гроші?

Потерпіла:

— Так, так! Украв! Негідник!

Суддя:

— А де ви ховали гроші?

Потерпіла, почервонівши:

— Вони були закладені за панчоху.

Суддя:

— Чому ж ви тоді цьому не опиралися?

Потерпіла:

— Та я ж не думала, що йому гроші потрібні.

* * *

Суддя:

— Розкажіть суду, чому ви не стали рятувати своєї дружини, коли та тонула?

— А звідки я знав, що вона тоне? Репетувала, як завжди.

* * *

Сусід по камері запитує товариша, що відсидів свій термін:

— Як вийдеш на волю, маєш якісь плани на майбутнє?

— Маю плани двох банків і одного ювелірного магазину.

* * *

— Ти виграв справу? — запитали у адвоката.

— Майже.

— Як це майже?

— Гонорар уже отримав, а справа в суді ще не розглядалася.

* * *

Слухається справа про розлучення. Чоловік з дружиною ніяк не можуть домовитись стосовно трьох своїх дітей. Жінка хоче, щоб їй присудили двох із них, а одного чоловікові, а чоловік, навпаки, вимагає собі двох, а їй одного.

Через годину жінка каже:

— Слухай, пішли додому. Розлучимось наступного року, коли четверо буде.