Архів
Вівторок,
6 листопада 2018 року

№ 85 (19632)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька

Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Це цікаво

Що кому смакує

Христина ГОРВАТ.

Подорожуючи Закарпаттям, завжди цікавлюся оригінальними стравами. До яких тільки рецептів не вдаються закарпатські господині, щоб здивувати гостей. Виявляється, у нашій національній кухні екзотики не менше, ніж, наприклад, у тайській.

НАВЕСНІ до жительки села Тур’ї Ремети, що у Перечинському районі, Оксани Ролі з’їжджаються гості, щоб посмакувати жаб’ячими лапками. Саме цієї пори року багато молодих жаб, м’ясо яких надзвичайно ніжне і смачне. «Навіть поважного віку односельці, які ніколи в житті не куштували жаб’ячого м’яса, тепер залюбки ласують стегенцями, — каже пані Оксана. — Ми могли б здивувати гастрономічним фестивалем у своєму селі. Впевнена, до нас з’їхалися б любителі екзотики з усієї України».

У селі Черна Виноградівського району здавна консервують, смажать, додають до супів папороть. «А найпопулярнішою стравою є салат із цієї рослини, — пояснює Василь Івашко. — Готується він із молодих пагонів, які містять чимало унікальних поживних речовини, а також... отруту». Рецепт обробки папороті, після чого вона стає нешкідлива, селяни тримають у секреті. Адже страви із цієї рослини є родзинкою «Чернянської начинки» — місцевого кулінарного фестивалю. До речі, в Японії давно відомо про унікальні корисні властивості папороті, тому жителі цієї країни споживають її тоннами. Недарма серед них найбільше довгожителів».

Валерій Бовт, керівник фермерського господарства у селі Стеблівка Хустського району впевнений, що секрет довголіття у споживанні буйволячого молока. «Воно жирніше й корисніше, ніж коров’яче, — переконаний чоловік. — Ми готуємо з нього все, починаючи з традиційних закарпатських супів-підбиваників і завершуючи сиром моцарела. Колись, у 1970-х, чи не кожна друга стеблівська ґаздиня замість коров’ячого молока використовувала буйволяче.

У селі Олешник Виноградівського району гостей зазвичай частують смаженими в’юнами. «В’юнів у нас називають пискурями, — розповідає місцевий житель Михайло Талабіра. — Вони фантастично живучі. Часто навіть випатрана риба може почати стрибати на сковороді. Під час приготування завжди накривають їх кришкою, бо траплялось, що навіть вискакували із пательні». На смак в’юн нагадує сома. На жаль, пискурів у водоймах поблизу Олешника із кожним роком усе меншає.

Традиційна страва у селі Хижа Виноградівського району — кремзлики із топінамбура. «Вони готуються, як картопляні деруни, а смакують, як солодкі оладки, — вважає Ольга Попович. — Дуже смачними виходять пиріжки з топінамбуром. Готуємо із цих бульб супи, тушкуємо їх на пательні. Топінамбур низькокалорійний, тому я їм його замість картоплі, коли хочу схуднути. Спеціально його не вирощуємо, він настільки вкоренився на наших городах, що викорчувати його неможливо. Тому став нашою звичною стравою».

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове