Архів
П’ятниця,
16 листопада 2018 року

№ 88 (19635)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Нарешті

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ і Євросоюз після року проблемних переговорів узгодили текст угоди про Brexit.

Докладніше...
Визнали голодомор геноцидом

США. Штат Орегон визнав репресії голодом 1932-1933 років геноцидом українського народу.

Докладніше...
І в нас би так

У МОЛДОВІ хочуть зменшити кількість депутатів.

Докладніше...
Нафтові війни

ОБ’ЄДНАНІ АРАБСЬКІ ЕМІРАТИ. В Абу-Дабі відбувся позачерговий саміт ОПЕК.

Докладніше...
Шанси на перемогу майже рівні

ГРУЗІЯ. Центрвиборчком оголосив підсумки першого туру президентських виборів.

Докладніше...
Вимагають видати

ТУРЕЧЧИНА домагається від 83 країн видачі «гюленістів».

Докладніше...
Протестують проти ощадливості

ГРЕЦІЯ. В Афінах держслужбовці вдалися до 24-годинного страйку.

Докладніше...
Гучна відставка

ІЗРАЇЛЬ. Міністр оборони Авігдор Ліберман пішов у відставку.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Минуле і сучасність

Бунтівний захисник селян

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Влітку цього року виповнилося сто років, як виник рух повсталих українських бунтарів-селян, котрий дістав назву махновського. У липні 1918-го німецько-австрійсько-угорські завойовники у Дібрівці — нині село Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровської області — землю повернули поміщикам, а селян обклали непосильними податками. Тут нагодивсь із Гуляйполя Махно зі своїми хлопцями і вигнав чужинців. Дібрівські селяни майже поголовно влилися в загін Нестора, проголосивши його батьком-отаманом. А було тоді «батьку» лише тридцять літ від роду…

В РАДЯНСЬКІЙ історії повстанську боротьбу війська Махна осудливо і з презирством називали «махновщиною». Це був наче ярлик, який доволі часто чіпляли на відступників од комуністичних ідеалів.

«А чому, — розмірковує голова Дніпропетровського осередку Асоціації фермерів та приватних землевласників Анатолій Гайворонський, — махновський рух потрібно вважати злом, неподобством та чимсь ще гіршим? У горнилі збільшовиченої ери саме українські селянські маси страждали найбільше від утисків та переслідувань. Нестор Махно зі своєю армією, саме армією, а не бандою, як вважалося більшовиками, першим став на їхній захист».

Прикро, що й сьогодні деякі вітчизняні «вожді» використовують термін «махновщина». Зокрема, він не раз докором-лайкою звучав з уст «людини з вилами» — Олега Ляшка, Прем’єра Володимира Гройсмана та Президента Петра Порошенка. «Ці люди, яким дали право діяти і говорити від нашого імені, — каже громадський активіст Покровського району Анатолій Швайка, — не розуміють, що свого часу Нестор Махно зробив для України та селян набагато більше, ніж усі вони разом за всі роки незалежності».

Справді, мало хто знає, що перш ніж рушити у довгий бойовий похід, Махно в Гуляйпільському повіті роздав землю за зрівняльно-трудовими нормами селянам, створив органи місцевого самоврядування, а у селах — територіальні громади. Їх він наділив повноваженнями самостійно хазяйнувати у себе, закликавши «не довіряти ні більшовикам, ні есерам чи кадетам, бо усі вони одним миром мазані, добиваючись влади, душать селян». Коли партія Леніна старалася якомога швидше землю привласнити у більшовицький спосіб, а орган ЦК КП(б)У — газета «Коммунист» писала, що «особливо яскраво наперекір проявляється сліпа ненависть селян до комун і комунізму», Нестор Іванович у своєму Гуляйполі провів з’їзд селянських громад 35 волостей і махновців-повстанців, який обрав свою владу без комуністів. Цей з’їзд також ухвалив закон «Про соціалізацію землі». Його суть: земля переходить до рук трудового селянства і користуватися нею можуть тільки ті, хто на ній працює.

«Диктатури якої б не було партії категорично не визнаємо, — говорилося в резолюції гуляйпільського з’їзду. — Лівим соціялістичним надаємо право вільно існувати лише як проповідникам різних шляхів до соціялізму, але право вибору цих шляхів залишаємо за собою». Насамкінець стверджувалося, що «з’їзд став вільним і дійсним виразником волі трудящих селян, які проти реакційних заходів більшовицької влади: коли ВЧК і партійні осередки більшовиків перетворюються на знаряддя для придушення і обезземелення селян».

За статистикою Інституту історії Національної академії наук, у квітні 1919 року на території України було задокументовано 93 випадки спротиву селян, у травні — 235, а лише за дві декади липня — 307! У той час в колишній Російській імперії селянські повстанські армії виникали під проводом кількох десятків ватажків. Але, безперечно, армія Махна була найпотужнішою.

Проте Нестор Іванович припустився фатальної помилки: восени 1920 року радянській владі вдалося обернути свого затятого суперника на спільника, уклавши угоду діяти разом проти Врангеля. Махновські війська за цією домовленістю змогли першими форсувати Сиваш і прорватися до Криму. Там, на півострові, загони червоноармійців їх оточили і, знесилених, знищили ледь не до останнього.

Нестору Махну випало померти на чужині у віці 45 років. Він устиг написати і видати «Воспоминания» і роздуми-одкровення «Русская революция на Украине». У них читаємо: «Про одне лиш можу пошкодувати я, випускаючи ці нариси у світ: це те, що вони виходять не в Україні і не українською мовою. Культурно український народ крок за кроком йде до повного визначення своєї індивідуальної своєрідності, і це важливо. Але в тому, що я не можу видати свої записки мовою свого народу, вина не моя, а тих умов, в яких я опинився і знаходжусь».

Коли більшовики взяли гору в Росії, вони охрестили Махна білим бандитом, а його побратимів — зірвиголовами. Не мали й на думці визнати, що за своїми масштабами бунтаря і виразника сподівань селянських мас рівних Нестору Махну не було на всій планеті й опісля. У світі про нього написано і видано близько 160 романів і повістей — найбільше, ніж про будь-кого з подібних ватажків повсталих селянських звитяжців інших народів.

Махно і сам писав вірші та балади. Нічого з цього, на жаль, не збереглося. Крім єдиної думи, яку народ співає й нині: «Гей, ти батьку мій, степ широкий, поговоримо ще з тобою — молоді мої буйні роки та й спливли за водою». І акордні рядки: «Де ж ви, брати мої милі? Сліз гірких ніхто нам не витер — я стою, як дуб на могилі, а навкруг лише хмари та вітер».

І наостанок про таке. Закрадається думка, що широке визнання махновського руху лякає сьогоднішніх можновладців. Нинішнє становище українських сіл дуже нагадує ситуацію, яка була рівно сто років тому. Більшовики на чолі з Леніним обіцяли селянам золоті гори, а насправді оголосили їх ворогами революції і запровадили диктатуру пролетаріату, воєнний комунізм тощо. А зараз? Спершу аграрна реформа, а нещодавно Революція гідності гарантували селянському люду мало не рай на своїй землі, а натомість маємо знищення села.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Зима на порозі
Читати
«Перевзувайтеся» вчасно
Читати
Державні — в боргах
Читати
Торгувати землею не можна
Читати
Перевіряймо, на чому нас возять
Читати
Споруджуватимуть пам’ятник
Читати
Ветеранів об’єднали
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове