Архів
Вівторок,
20 листопада 2018 року

№ 89 (19636)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
«Паливні» протести

ФРАНЦІЯ. Країною прокотилися масові протести проти підвищення цін на пальне.

Докладніше...
Проблемна ядерна угода

ІРАН сподівається, що Європа збереже ядерну угоду попри вихід із неї США.

Докладніше...
Прийом біженців по-новому

ІТАЛІЯ. Сенат підтримав антиміграційний закон.

Докладніше...
Політичне «газове питання»

ПОЛЬЩА остаточно погодила і підписала довгостроковий контракт на постачання газу зі США.

Докладніше...
Розлучення відтерміновується

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Процес виходу країни зі складу ЄС може затягнутися ще на два роки.

Докладніше...
Фуего прокинувся

У ГВАТЕМАЛІ оголосили евакуацію через потужне виверження вулкана Фуего.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Терпець у людей на межі

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Петриківський район Дніпропетровщини здавна знаменитий на увесь світ мальовничим і неповторним художнім розписом. Утім, схоже на те, що незабаром район прославить себе не лише народним мистецтвом.

СЬОГОДНІ він, єдиний на Дніпропетровщині, не квапиться з децентралізацією. Хоч нещодавно до Петриківської селищної ради приєднали Хутірську сільську, але це ОТГ, переконані місцеві, створене про людське око. Для селян не є секретом, що за цими діями хитро прихована конкретна мета. Навряд чи від цього гуртування, кажуть люди, хтось виграє. Адже створено штучну Петриківську ОТГ, щоб скомпрометувати ідею розподілення району. Відтак районні чиновники, зліпивши своє перше і на сьогодні останнє ОТГ, відрапортували в область, що й ми не сидимо склавши руки. А тепер, мовляв, не чіпайте нас, ми свого шансу не втратимо.

Про який шанс ідеться, пояснює голова Єлизаветівської сільської ради Максим Голосний: не дати створити окремі громади. Зі своїми статутами, порядками, а також правами самостійно розпоряджатися всіма землями, зокрема й поза межами населених пунктів, що сільським радам, як відомо, тепер не дозволено. Ними поки що повноправно, безконтрольно та виключно на власний розсуд розпоряджається районна державна адміністрація. І дуже хоче не втратити цього.

«Ось тут і заритий собака, — певен Голосний. — Влада, котра вершить свою волю у Петриківському районі з квітня 2014-го, поставила мету царювати тут якщо не вічно, то щонайдовше. Для цього й необхідно будь-якою ціною зберегти район цілісним, бо тоді зникне можливість залишатися в ньому «пупом». Головне для них — не випустити землю зі своїх загребущих рук, що цілком реально. Адже законом про децентралізацію передбачено термін, до якого всі сільські та селищні ради мають визначитися з гуртуванням у громади. Коли ж мине термін для добровільного єднання, то районна влада дістане право примусово на свій розсуд створювати об’єднані територіальні громади. Ось таким чином нинішні петриківські можновладці на чолі з Андрієм Столбченком і розраховують утнути власну ОТГ у масштабах усього району».

Сумніватись у цьому не випадає, адже сільські ради, зважуючи всі «за» і «проти», пропонували власні варіанти об’єднання в укрупнені територіальні громади. Однак РДА так цитькала на них, так гримала, щоб не свавільничали та не баламутили народ, що залякала, вочевидь, повністю.

Той же Максим Голосний зі своєю Єлизаветівською сільською радою то одним сусідам робив пропозицію «побратися», то іншим, але від нього перелякано сахалися. Мовляв, ми в ці ігри не граємо — небезпечно. Принцип «подалі від гріха» позбавив багатьох сільських чільників авторитету серед земляків. Адже нинішнім головам потрібно лише скликати депутатів ради на сесії, жителів сіл — на сходки, де все вирішити, наважитися, проголосувати — і вперед! Якщо районна влада заважає, відмовляє, а то й забороняє, то їхати в область і там грюкати по столу: децентралізація — річ добровільна, яка здійснюється тільки за бажанням місцевого населення! А якщо й в області проти (таке вже було, і не раз) — рушати до Києва, турбувати-пікетувати Адміністрацію Президента чи Верховну Раду. Тобто домагатися, щоб пояснили, чому це у Петриківському районі селянам не дозволяють обіцяного й гарантованого законом?

Утім, відомо, чому нинішні петриківські можновладці так воліють зберегти район під своєю опікою. Ось як коментує ситуацію Володимир Погребняк, який після повернення із зони АТО був обраний головою дотаційної Миколаївської селищної ради. «Маємо ледве 290 тисяч гривень у бюджеті, а нам тільки на зарплату потрібно мінімум 400 тисяч. Тим часом у межах сільради обробляється тисяча 600 гектарів орної землі, але до нашої скарбниці від цього надходить разів у десять менше, ніж мало б, — усього близько 70 тисяч гривень. Добитися, щоб плата за землю надходила у повному обсязі, неможливо: поза межами села хазяйнує районна адміністрація».

Власне розслідування з цього приводу провели у Петриківському районі активісти ГО «Люстраційно-антикорупційна рада Придніпров’я». Днями було оприлюднено результати. Читаємо: «Офіційно в районі понад 42 тисячі гектарів землі сільськогосподарського призначення. Згідно із даними оподаткування, до місцевих бюджетів надходить менше 40% податків від їхнього використання. Тобто 60% нібито не вдається зібрати. Хто їх забирає, куди вони діваються — велика таємниця. Керівництву району вигідно жити на дотаційні кошти й нічого не робити задля того, аби щедра петриківська земля наповнювала скарбницю для розвитку та розбудови економіки і соціальної сфери. При цьому левова частка коштів у вигляді «чорної» (чорноземної!) готівки йде не в бюджет, а в чиїсь кишені».

Тобто ГО «Люстраційно-антикорупційна рада Придніпров’я» звинувачує керівників району в незаконному збагаченні. Зацікавленістю у «чорноземних» грошових потоках активісти і пояснюють намагання влади утримати район у своїх руках, щоб, не гнувши спини у тяжких сільських трудах, пожинати більше, ніж селяни.

Багато спостерігачів та аналітиків переконані, що така ситуація має місце в усій Україні. Тим часом терпіння людей — на межі. І не лише через децентралізацію. ГО «Люстраційно-антикорупційна рада Придніпров’я» поцікавилася декларацією про прибутки й видатки голови Петриківської РДА Андрія Столбченка. Виявилося, що він «ненароком» не вказав заміську віллу в селі Дніпрове, вартість якої не менш як мільйон гривень. А з приводу іншого факту захотілося аж поспівчувати голові райадміністрації. ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Ера», яку Андрій Столбченко заснував разом із братом, останній раз мало прибуток — у сумі 10 тисяч гривень — ще 2009 року. З 2010 по 2017 рік це товариство зазнавало лише збитків — разом вони становлять два мільйони 105 тисяч гривень. Дружина голови, за декларацією чоловіка, за останні три роки заробила тільки 24 гривні, однак це не завадило їй придбати закордонне авто.

Як видно, Андрію Столбченку не вистачає часу займатися ні власним бізнесом, ні справами ввіреного йому району. Щось незрозуміле, приміром, сталося з ПрАТ «Петриківський рибгосп», третина акцій якого належали голові РДА і свідчили (але чомусь не зацікавили компетентні органи) про наявність тут конфлікту інтересів. Натомість петриківський чільник дуже любить разом із сім’єю виїжджати у туристичні подорожі. У 2015-2016-му вони побували в Карпатах, наступного року подружжю вдалося побачити більше світу: Закарпаття, Латвія, Естонія, Сполучені Штати Америки, Німеччина, Нідерланди. Нинішнього року відвідали Італію, Австрію, знову Німеччину…

Чи вдасться місцевим селянам обрати нову владу замість старої, що довела район до ручки? Надії на це мало. Тут так навчилися підтасовувати підсумки виборів на свою користь, що їм, можливо, й рівних в області не знайдеться.

«Повернувшись навесні цього року з АТО, — розповідає екс-розвідник Василь Сектименко, — я очолив Петриківську районну виборчу комісію. Попередній голова щез, не передавши мені ні справ, ні ключів від сейфа, ні печатки. А незабаром виявилося, що останню із закритого сейфа нібито поцупили. У поліції мені пояснили: оскільки я не брав печатки на збереження, то й вимагати порушення кримінального провадження з приводу її зникнення не можу. А потім «добрі» люди порадили не піднімати «кіпіш». Незабаром районний голова почав безцеремонно втручатись у справи комісії. А мені, по суті, пригрозив: якщо не коритимусь йому, то буде кепсько. З усього цього видно, що він збирається керувати районом до повного його краху…»

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Безальтернативно соціальна
Читати
Погрожують перекрити
Читати
Каста обраних
Читати
Пом’якшили, щоб не замерзали
Читати
Газ на-гора
Читати
Штрафують «гонщиків»
Читати
Стережіться: вогонь
Читати
Не вважають за необхідне
Читати
У нас сидіти краще
Читати





— Буду комунальні платіжки розносити. В такому костюмі все ж веселіше.

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове