Грудень

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• Дивлюсь я на небо

Сріблястий «ківшик» зустрічатиме комету

Володимир
БЕЗУГЛИЙ,

астроном-аматор.

«ГРУДЕНЬ — кінець року і початок зими», — кажуть у народі. Близько середини ночі проти 22 грудня денне світило у своєму неспинному річному видимому русі небесною сферою сягне найпівденнішої точки, що означатиме настання зимового сонцестояння. Відповідно світловий день цього року матиме найменшу тривалість 21-го та 22 грудня.

Місяць:

новий — у п’ятницю, 7 грудня;

в першій чверті — у суботу, 15 грудня;

у повні — у ніч із суботи, 22-го, на неділю, 23 грудня;

в останній чверті — у суботу, 29 грудня.

Перший зимовий місяць насамперед примітний найкращими у 2018 — 2019 роках обставинами видимості найблискучішого зореподібного світила небосхилу — планети Венера, котра кожного ясного ранку сяятиме білим магічним «вогнем» у південно-східному секторі небозводу впродовж майже чотирьох годин перед сходом Сонця. 2 грудня її яскравість була максимально можлива, але потім хоча й почала поступово слабшати, проте до кінця місяця встигне зменшитися незначно. На світанку 3 грудня неподалік Ранкової Зорі розташувався вузький серп Місяця.

Друга та початок третьої десятиденки грудня будуть також цілком сприятливі для спостережень ще однієї внутрішньої планети — найближчого до Сонця Меркурія. Як і Венеру, його можна бачити перед сходом денного світила, втім, протягом значно коротшого часу, орієнтовно за годину-півтори до появи сонячного диска, і набагато нижче над південно-східною ділянкою обрію. Хоча за блиском Меркурій переважатиме всі видимі одночасно з ним зорі, пошуки «невловимої» планети звично ускладнюватиме з кожною хвилиною дедалі світліша ранкова заграва. Втім, на світанку 21-го та 22 грудня ідентифікувати Меркурій стане простіше, адже в проекції на небесну сферу він проходитиме поряд із яскравішим за нього у три з половиною рази наступним за блиском після Венери далеким гігантом Юпітером.

Останнього місяця року на нашому нічному небесному склепінні нарешті з’явиться комета, яка хоч і не обіцяє стати феєричним видовищем, проте її яскравість має бути достатньою для видимості у вигляді протяжного світлого туманного об’єкта неозброєним оком. На честь свого першовідкривача, американського астронома Карла Віртанена, вона отримала назву 46P/Віртанен. Максимального блиску завдяки винятково вдалому розташуванню відносно Землі під час проходження найближчої до Сонця ділянки своєї орбіти космічна мандрівниця сягне в другій декаді грудня. Швидко пересуваючись на тлі зоряного неба у північно-східному напрямку, 16 числа комета пройде неподалік сріблястого «ківшика» зоряного скупчення Плеяди, а в ніч проти 24-го — поруч яскравої зорі Капелли, котра о цій порі близько опівночі стоїть майже над головою. Видимості космічної гості суттєво заважатиме світло Місяця, тому для полегшення її пошуків бажано скористатися будь-якими біноклем чи зоровою трубою (вони ж допоможуть віднайти згаданий вище Меркурій).

Нинішній видатний у астрономічному сенсі рік завершується півстолітнім ювілеєм однієї з найвизначніших подій в історії освоєння космічного простору — першого польоту людей до Місяця. Першопроходцями місячних трас на космічному кораблі «Аполлон-8» стали військові льотчики США Френк Борман (командир), Джеймс Ловелл та Вільям Андерс. Політ розпочався 21 грудня 1968 року, а вже за три доби астронавти перебували на навколомісячній орбіті. У телесеансах вони демонстрували сотням мільйонів землян «подовбану» метеоритами мертву поверхню сірого кольору нашого вічного супутника, що пропливала під ними, а також далеку біло-блакитну рідну планету над місячним обрієм, читаючи по черзі рядки з Книги Буття: «Спочатку Бог створив Небо та землю… І сказав Бог: нехай будуть світила… світило велике… і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі… І побачив Бог усе, що вчинив…». На 10-му витку над зворотним боком Місяця у ніч проти Різдва настав найризикованіший етап місії — двигун корабля, пропрацювавши визначений час, мав перевести його на траєкторію польоту до Землі. Проте все минулося щасливо, хоча ловеллівське «Ми повертаємось…» на рідній планеті почули з шести­хвилинним запізненням, яке багатьом здалося вічністю.

27 грудня, через 6 діб 3 години і 11 хвилин від початку польоту, екіпаж «Аполлона-8» успішно приводнився в екваторіальній частині Тихого океану, приблизно за п’ять кілометрів од авіаносця «Йорктаун», який його зустрічав. Під час розмови з моряками Ловелл був максимально відвертий: «Ох, скажу вам, хлопці, відчуття!.. Я вже сумнівався, чи повернемося ми взагалі…».

Близько опівночі з 21-го на 22 грудня Сонце перейде із зодіакального знака Стрілець (Sagittarius) у зодіакальний знак Козеріг (Capricornus).