• Дивосвіт навколо нас

Первісток року

Михайло МОРОЗ.

НАРОДНА назва січня своїм корінням сягає глибини віків і вказує на спільне слов’янське походження. Вважається, що в основу її покладено природні явища. Найхарактерніші саме для цієї пори року великі морози та холодні пронизливі вітри.

Січневий календар має ряд цікавих фенологічних і астрономічних прикмет. По-перше, рік починається із прибавки світла. Бо все вище і вище піднімається сонячна дуга. По-друге, в окремих мешканців лісів і водойм з’являється перше потомство, яке витримає випробування першими січневими морозами. Вважається, що цей виводок найвитриваліший і пристосований до виживання за будь-яких погодних умов. Саме січневе потомство першим відлітає у вирій і є кістяком для своїх молодших «братів і сестер».

А поки що вони загартовуються здебільш у своїх «дитячих» кімнатах, якщо можна так назвати нашвидкуруч збудовані гнізда. Наприклад, у шишкарів пташенята зимують у «квартирах», збудованих у розвилці дерев із моху. До речі, якщо ви помітили таке гніздо, не підходьте близько, обережно обійдіть дерево, щоб не налякати шишкаря, який гріє малят. При зустрічі з вами він може здійнятися з гнізда і полетіти. А це небезпечно для малят, які замерзнуть. Через два-три тижні вони вже вилетять самі, і вже ніякий холод їх не налякає.

Більшість звірів рятується від негоди у теплих схованках, гніздах, дуплах. А найкомфортабельніші зимівники у бобрів. Їхні хатинки досить-таки просторі. У них завжди чисто, на відміну від інших звірів, і тепло. У ондатри житло не таке капітальне, але теж утеплене. Якщо ще й випаде сніг і накриє житло, у такому зимівнику звірям не страшні навіть 20-25-градусні морози.

А ось лосі та кабани під час заметілей лягають на землю і довго так лежать, доки над ними не утворюється сніговий намет, який захищає звірів від морозів і пронизливих вітрів.

Для вовків січень — пора залицяння і весіль. У ведмедиці в середині місяця народжується від одного до трьох малят.

Наприкінці січня вже починають вибирати собі наречених зайці, лисиці, горностаї.

Дуже важливо вирушити на прогулянку до зимового лісу. Не забувайте, що на зустріч із вами чекають птахи і навіть деякі звірі, чий раціон значно збіднів, а у декого і зовсім скінчився. Хоч зимової пори звірі і птахи бувають досить ощадливі.

Харчуються лісові мешканці у своїх «їдальнях». Причому кожний це робить по-своєму. Наприклад, великий дятел їсть насіння шишок. Перш ніж дістати його, заздалегідь готує спеціальний верстат, шукає щілину у стовбурі дерева чи пенька. Якщо нічого підходящого не знаходить, робить «верстат» сам, видовбує отвір у гладкому стовбурі дерева і затикає туди шишку, притримує лапками і видовбує дзьобом насінини. Після такого обіду навколо дерева повно лушпиння від шишок.

Зовсім по-іншому обідають шишкарі. Веселими зграйками сідають на ялину, притримуючи шишку лапками і споживають насінини.

Чекають птахи і звірі й допомоги від людей. Проте треба бути обережними з їжею, надто для звірів. Бо для птахів простіше: кожен із них буде вдячний вам за зерно, шматочок хліба. А для звірів мисливці та природоохоронні товариства обладнують спеціальні майданчики для годівлі із жолобами. Тому бажано разом із ними обговорювати раціони годівлі.

Слід пам’ятати, що зимовий ліс не глухий, а наповнений різними пташиними голосами, до яких долучається потріскування гілок дерев, надто за сильного морозу. Зимові мелодії у лісі, які контрастують із тишею, особливо привабливі для душі. А настояне на морозі ялинково-соснове повітря не можна переказати. Казковий світ природи у січні відкрив свої ворота. Насолоджуйтесь його чарами.