Соняшник № 746

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО.
Малював Олексій КОХАН.

• Мандрівка в дивосвіт

А до панцира ще й ноги від голови

Багатьом поколінням читачів полюбився створений в Україні мультфільм «Пригоди капітана Врунгеля», який на яхті «Біда» бере участь у регаті. Несподівано шлях команді сміливців перепиняє корабель «Чорна каракатиця», капітан і команда якого пов’язані з гангстерами… Що це за тварина така — чорна каракатиця? Невже насправді має таку ж люту вдачу, як і мультфільмові бандити?

КАРАКАТИЦЯ — жителька субтропічних широт Атлантичного океану і Середземного моря. Це не риба, а молюск. Ще й не простий, а головоногий. Щупальця (вважаймо, ноги, і їх аж 10, при цьому дві найдовші ховаються у спеціальні мішки під очима), якими молюск захоплює їжу, розташовані навколо рота, тобто ростуть прямо від голови. Від усіх інших головоногих каракатиці відрізняються присутністю під шкірою на спині тулуба вапнякової пластини-панцира.

А ще її рот дуже схожий на гачкуватий дзьоб папуги. Він такий міцний, що з його допомогою вона може дробити навіть раковини великих молюсків. Відтак для каракатиці на полюванні головне — ухопити здобич, обвити її щупальцями з чотирма рядами присосок на кожному і підтягнути до дзьоба-рота…

Каракатицям смакують не лише різні родичі-молюски, а й краби, раки, риба. У пошуках здобичі вони зазвичай ширяють поблизу дна, рухаючись… задом наперед! Це відбувається так. Спочатку тварина затягує в себе воду через бічну щілину і особливий лійкоподібний орган — воронку (сифон) попереду тіла, а потім стрімко і з силою виштовхує з нього струмінь води. Це й створює рух задньою частиною тіла вперед. Тож, мабуть, помилявся капітан Врунгель, який співав: «Як ви яхту назвете, так вона і попливе». Адже справжня каракатиця плаває саме задом наперед.

Утім, велику частину часу каракатиця проводить у спокої — погойдується, присмоктавшись до якогось каменя на піщаному дні. Але помітити її не так уже й легко, бо тіло молюска набуває забарвлення морського дна. Причому на такі перевтілення не здатні навіть розрекламовані хамелеони.

Так, усього за кілька секунд молюск може стати оранжевим, синьо-зеленим, червоним, ще й тілесні смуги змінити на цятки… Водночас у багатьох видів каракатиць у чорнильному мішку є особлива капсула, у якій міститься велика кількість яскравих світних бактерій. Завдяки їм вона схожа на маленький ліхтарик. Цікаво, що каракатиця за своїм бажанням може вимикати світло. Для цього виділяє кілька крапель чорнила, які накривають тонкою плівкою капсулу зі світними бактеріями. Це дивовижне створіння використовує такі бактерії як зброю. Вона вивергає блискучу хмаринку перед ворогом, засліплюючи його, а сама тим часом ховається у безпечне місце.

Мало хто знає про те, що каракатиця — одна з найрозумніших водяних тварин. Її мозок набагато більший, ніж у інших молюсків і риб. Учені встановили: у неї ще й чудова пам’ять. Вона запам’ятовує тих, хто коли-небудь нападав на неї, і надалі намагається помститися своїм кривдникам.

Ще цікаво, що у неї є аж три серця замість одного. До того ж вони перекачують, так би мовити, «шляхетну» кров, адже вона блакитна, а точніше, синьо-зеленого відтінку. Забарвлює кров головоногого молюска в такий колір пігмент гемоціанін, який відповідальний за транспортування кисню. Два серця допомагають їй керувати зябрами, а третє відповідає за нервову систему.

Каракатиця має дивовижний зір. Її очі за будовою і зовнішнім виглядом схожі на людські, одначе за величиною незрівнянно великі, що й дає змогу їм бачити усе навколо, переміщаючи погляд і компенсуючи невдале положення тіла. Кожне її око має вагу до 10% ваги її тіла…

Іще багато дивовижних фактів розкрили науковці про цих головоногих молюсків. Проте ще більше досі не розгаданих біологічних таємниць. Можливо, хтось із вас, юні друзі, у майбутньому стане дослідником морських й океанічних глибин і розкриє їх.