Архів
П’ятниця,
8 лютого 2019 року

№ 11 (19658)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта

Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.


Версія для друку          До списку статтей
  • Жартівливий квадриптих

Як грітись узимку?

Любов ОСИПЕНКО.

с. Малютянка

К.-Святошинського району

Київської області.

— Як ти вважаєш,

друже Максиме,

Скільки вугілля потрібно

на зиму?

Щоб грубку топити й

не думать ні трішки —

Щоб було тепло і в руки,

і в ніжки...

— Два клумаки нам

достатньо, до речі,

З жінкою ми їх кладемо

на плечі

Й бігаєм з ними в дворі

до упаду,

Щоб було жарко спереду

і ззаду.

Немічна баба

Прийшла в лікарню баба Зоя,

Розповідати почала:

— Щось відбувається

зі мною,

Якась задуха дойняла,

Чогось не слухаються ноги,

І руки терпнуть

і тремтять,

І на душі якась тривога.

Що все могло б це означать?

Послухав лікар бабу Зою,

Всі скарги в картку записав,

Та ще поміряв пульс рукою,

А потім чемно запитав:

— Коли симптоми ці бувають,

Чи вдень, чи, може, уночі?

— Коли маршрутку доганяю

З мішком картоплі на плечі!

Почесний донор

Мій Петро сьогодні зранку

Був якимсь чудним,

Я сміялась, розмовляла,

Загравала з ним.

Ну, а він такий серйозний,

Одягнув костюм

І значка «Почесний донор»

Збоку пристебнув.

Я здивовано спитала:

— Що це ти утнув?

Адже ти в житті ніколи

Донором не був?

І Петро на це питання

Відповідь знайшов:

— Ти вже, Марфо,

сорок років

П’єш із мене кров!

Вибаглива кохана

Валерій так любив

свою кохану

І дарував навколишню красу:

— Якщо захочеш,

зіроньку дістану

І місяць у долоні принесу.

Я подарую тобі, мила,

цілий світ

І небо прихилю тобі,

Марійко...

Та дівчина промовила

в отвіт:

— А грошей що, немає

ні копійки?

Версія для друку          До списку статтей

Кожне сільце має своє слівце      

Віталій НЕЖУРБІДА.

с. Коржовий Кут

Уманського району

Черкаської області.

Не допоможе пані мило, коли чорна, як кадило.

Хай буде кривоклуба, аби серцю була люба.

Хоч ряба та погана, та доля кохана.

Нема кращого на вроду, як ясна зоря в погоду.

Вбився в зріст, як заєць у хвіст.

Виріс — як кіт навприсядки.

Не так очі, як ті брови: любі, милі до розмови.

Одна брова варта вола, а другій брові й ціни нема.

 

— На мою фірму з Голландії мав надійти вагон сиру. А банда ось цього Лиса його перехопила!.. Я й каркнути не встигла!

Мал. А. Василенка.

 Мал. В. Солонька.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове