• Точка кипіння

Безкарне директорське свавілля

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Не встигли вщухнути пристрасті довкола нещодавнього обрання конкурсною комісією Дніпропетровської облради нових керівників історичного музею ім. Дмитра Яворницького та двох обласних театрів, як в області зчинився новий кадровий скандал.

ЦЬОГО разу через директора Верхньодніпровського спеціалізованого дитячого будинку-інтернату №2 Геннадія Феденка, контракт якого з облрадою минув ще торік у липні. З тієї миті трудовий колектив спецбудинку-інтернату з нетерпінням чекає на зміну керівника, який прославився тим, що кривдить довірених йому знедолених дітей-інвалідів та 36 працівників закладу.

Доведені до відчаю педагоги не раз вимагали від керівництва району й області убезпечити їх та дітей від директора — «хама і садиста». Та усі їхні скарги одна за одною наче зникали у порожнечі. Тим часом верхньо-дніпровські поліцейські періодично виїздили до закладу через повідомлення про побиття Феденком своїх підопічних. Однак порушити бодай одну кримінальну справу їм не вдалося. Адже для цього потрібна судмедекспертиза, яка має зафіксувати побої, а директор відмовлявся направляти потерпілих на медогляд. Має на це право, бо за посадою він — головний опікун дітей.

До речі, до призначення директором інтернату Геннадій Феденко працював заступником начальника районного управління соціального захисту населення. І, як кажуть, погорів, коли на вимогу місцевих ветеранів була призначена фінансова ревізія з приводу підозри про розтрату бюджетних коштів у значних розмірах. За результатами ревізії розпочалося кримінальне провадження: виявилося, що Феденко торгував інвалідними візками, які перед цим списував як передані інвалідам. Але дивним чином ця справа досі не розслідувана та не передана до суду.

Обійнявши посаду директора інтернату, Феденко поступово звільнив понад 20 невгодних йому працівників. Останні зверталися до суду, котрий поновлював їх на роботі. Одначе Геннадій Михайлович і не думав виконувати судові рішення. І знову дивина: прокуратура крізь пальці дивилася на його беззаконня.

Учні-вихованці інтернату постійно скаржилися на недоїдання, просили у людей, які мешкають у навколишніх будинках, яких-небудь харчів, а то й пропонували за їжу щось для них зробити. Скарги жителів, які переймаються долею нещасних дітей, нарешті спонукали місцеву владу відреагувати. У березні минулого року була проведена позапланова перевірка харчоблоку Верхньодніпровського дитячого будинку №2. За її результатами начальник обласного управління Держспоживслужби Віталій Паращенко поінформував: кожна дитина щодня недоотримує належні їй продукти. Хлопці й дівчата інтернату одягнені в ношений-переношений одяг, такий же вигляд має і їхнє взуття…

Діти-інваліди отримують соціальні пенсії, 25% із них належить видавати їм готівкою на руки — задля маленьких радощів. Одначе, як з’ясувала перевірка, Геннадій Михайлович це заборонив, мовляв, інтернат відкладає ці гроші їм на майбутнє. Однак є вихованці, яким, за висновком медиків, показана видача банківських карток, оскільки вони здатні самостійно ними користуватися, свідомо розпоряджаючись своїми грошима. Але Феденко відмінив і цю «розкіш»... Що відбувається із грошима, які надходять на ці картки, — не відомо.

Зате у колективі достеменно знають, що напередодні Дня інваліда благодійні організації доставили в інтернат гуманітарну допомогу, яку хутко прибрали до своїх рук наближені до директора. Працівниця дитбудинку Валентина Страшко намагалася завадити цій оборудці. Але директор схопив її і, вдаривши головою об стіну, пригрозив фізичною розправою...

Свавілля директора сягнуло крайніх меж, вичерпалося й терпіння колективу. Під тиском громадськості обласна рада таки ухвалила рішення про створення тимчасової депутатської комісїї. Але перед цим рекомендувала департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації попередньо провести перевірку фінансово-господарської діяльності керівника інтернату. Звісно, це потребувало часу.

Поки вгорі вичікували, Геннадій Михайлович діяв. Поодинці викликав вихованців і проводив із ними роботу. Свідків цих задушевних співбесід немає, але відомий їхній фінал: Сашка Козіна директор побив так, що коли інші вихованці побачили синці хлопця після цієї розмови, то вирішили всі разом утекти з дитбудинку.

Зіткнувшись із бунтом підлітків, а також із украй роздратованим директором, почуватися зле став психолог дитбудинку. Довелося йому викликати «швидку», а за нею й поліцію. Аж три екіпажі прибули приборкувати повстання вихованців. Директор почав вимагати від них, щоб усі вони написали заяви з проханнями перевести їх в інші інтернати. Розбірки того дня закінчилися тим, що поліцейські залишилися на тривале цілодобове чергування в інтернаті.

Сесія Верхньодніпровської райради, яку зібрали саме в цей час, мала на меті залагодити все на районному рівні. Але громом серед ясного неба пролунали слова голови райради Артема Кравченка, який заявив, що «звільняти Феденка ми не маємо повноважень, бо у нього контракт із облрадою». У гарячих дебатах народилася пропозиція висловити Кравченку недовіру. Зрозуміло, що останній це питання на голосування не виніс, натомість закрив сесію.

Судячи з усього, розгляд на районному рівні був затіяний облрадою, щоб випустити пару. Та це не вдалося — збурили людей ще сильніше. Група працівників і вихованців організувала у Дніпрі під стінами облради пікет із вимогою врятувати їх від Феденка. До протестувальників вийшов голова облради Гліб Пригунов, котрий пообіцяв, що комісія ось-ось винесе відповідне рішення.

Невдовзі після того Гліб Пригунов підписав розпорядження про звільнення Г. Феденка на підставі закінчення контракту з 17 липня ц. р. і... призначення його ж виконувачем обов’язків директора з 18 липня строком на два місяці. Підписав і спокійнісінько пішов у відпустку.

До уваги не було взято висновків комісії департаменту соціального захисту ОДА, яка засвідчила факти недоїдання дітей і позбавлення дієздатних із них права користуватися своїми пенсійними і зарплатними банківськими картками та рахунками. До речі,­ вони були задокументовані і направлені правоохоронним органам. Як і факти незаконних преміальних доплат обраним працівникам інтернату й урізання зарплат більшості інших, незадоволених директором. Утім, як виявилося, інформація про ці свавілля Геннадія Феденка до компетентних органів не дійшла. Перешкодила цьому депутат облради Ольга Гутніна, яка, як і голова Верхньодніпровської міськради Артем Кравченко, є членом партії «Укроп». Як бачимо, партійна солідарність дається взнаки й на обласному рівні. Однак багато хто схиляється до іншої версії, чому Геннадія Феденка зачислили до лику недоторканних: якщо його здати, то він може розкрити усі схеми, як у межах області відбувається відмивання державних коштів, наданих на утримання та лікування дітей-інвалідів. Зокрема, пояснить, чому якесь ТОВ «Дніпросервіс» під пильним наглядом області виграло тендери на приготування їжі для вихованців усіх 10 аналогічних закладів Дніпропетровщини — всього на 92 мільйони гривень. При цьому, виявляється, вищезгадане підприємство надає «кейтиренгові» послуги — доставляє вишукане ресторанне харчування! Та заковика в тому, що ТОВ «Дніпросервіс» за адресою реєстрації у обласному центрі виявити не вдалося. Не знайшлися його виробничі потужності у місті Марганець. А ще ніхто не може второпати: як ця фірма встигає приготувати у Марганці сніданки, обіди та вечері для майже двох тисяч дітей-інвалідів і доставити їх двома орендованими автомобілями вранці, в обід і ввечері за сотні кілометрів у різні куточки області — до Кривого Рогу, Дніпра та Павлограда? Зате достеменно відомо інше: насправді у Верхньодніпровську дітей годує власний харчоблок. Причому за оригінальним рецептом: якщо за нормами для борщу на 160 чоловік передбачається 22 кг м’яса, то тут у традиційну українську страву кладуть лише сім...

Після того, як збігли два місяці роботи т. в. о. Г. Феденка, нарешті був оголошений конкурс на заміщення посади директора Верхньодніпровського дитячого будинку-інтернату №2. Його організатори категорично відкинули як неприйнятну, ідею обрання директора трудовим колективом інтернату. Це робитиме спеціальна комісія облради, очолювана чиновницею Вікторією Лук’яненко.

Відбулося вже дві спроби комісії відібрати кандидатуру. Обидва рази до конкурсу допустили Геннадія Феденка. Колектив інтернату двічі пропонував своїх, але безрезультатно. Щоправда, Гліб Пригунов призначив тимчасовим в. о. директора висуванця колективу Євгена Баса. Що буде після цього строку, наразі не зрозуміло. Отже, вихователям і медикам подовжили життя в над­звичайному стані.

Чи не задля того взято паузу ще на три місяці, щоб зберегти до можливої після президентських виборів зміни влади монополію ТОВ «Дніпросервіс» на організацію харчування дітей в інтернатах у виїзному режимі? А після виборів хтозна, куди вітер дутиме. Адже поборотися є за що: на утримання Верхньодніпровського дитбудинку держава щорічно надає майже 27 мільйонів гривень, а область — іще шість мільйонів. Плюс відрахування 75% із пенсій вихованців. На вишукане ресторанне харчування вистачить... Тільки для кого?