Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Прибуткова справа

Фурункул

Володимир СУБОТА.

м. Харків.

— Сеню, виручай. Післязавтра йти на день народження, а за душею ні копієчки.

— Більше не дам, і не проси.

— А я й не прошу. Дуже мені потрібна твоя подачка. Ліпше підкинь потенційного хворого. Щоб із бабками. І не якусь там бабку 70-річну із мінімальною пенсією.

— Андрію, ти ще й харчами перебираєш?

— Аякже. День народження у майбутньої тещі. Від того, чи сподобається мій подарунок, залежить, чи одружуся на Марійці.

— Ну не знаю, що й порадити... А коли тобі чергувати в операційній?

— Та завтра. А післязавтра запрошений...

Завідувач першого хірургічного відділення замислився, як Сократ.

— Може, Потапчука з другої палати. У нього грижа. Ніби упакований: у спортивному костюмі «Адідас» і наминає копчену ковбасу. Начальник цеху на якомусь казенному заводі.

— Сеню, кепкуєш? Невже не знаєш, що з державних підприємств і миші повтікали. Там усі голі й босі. Зарплату раз на рік платять і то оселедцями із держрезерву.

— Тоді, може, Синицю із четвертої. Симпатична.

— Красою ситий не будеш. Мені не топ-модель треба, а гонорар за операцію.

— Розумію, що тобі й однієї нареченої вистачить. Але у неї хронічний апендицит. Консиліум вирішив оперувати.

— А ще однокашник! Ну що можна взяти за вирізання того апендициту? Копійки. За подарунок на ту суму майбутня родичка вижене з порога... А я, до речі, Марійку кохаю.

— От у тебе й запити! Скромнішим будь, і люди до тебе потягнуться.

— До тебе тягнуться, бо завідувач. Тобі не треба натякати — вдячні хворі самі гроші до кишені сунуть. А я простий хірург — без роду-племені.

— Тільки, Андрію, не треба прибіднятися. «Опель» в автосалоні відхопив, дачу прикупив, ремонт квартири зробив. Холостяк. Батьки — пенсіонери. І все на твою зарплату хірурга.

— Ну-ну, давай не будемо, — Андрій улесливо обійняв приятеля. — Розумієш, скрута фінансова. Усе пішло на те, що перерахував. На цей день народження просто не сподівався.

— Добре, йди у шосту палату. Біля вікна лежить Остапенко. У нього фурункул на шиї. Бізнесмен — директор якоїсь фірми. Обіцяв 600 баксів за вдало проведену операцію. Скажеш, що операцію конче слід робити завтра. І не пізніше, бо можливе зараження крові. Не мені тебе вчити. Крім того, скажеш, що вирізати фурункул — як жовчний міхур. Можливі ускладнення. Близько кровоносні судини, нервові закінчення, шийні хребці... Мовляв, ненароком зачепиш — голова більше на жодну спідницю не повернеться... Треба старатися. Дивись, і 700 не пошкодує.