Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

Тетянині усміхи

Тетяна КРИКУН.

смт Степанівка

Сумської області.

— Любий, мені потрібно поїхати на два тижні.

— Добре!

— І ти не хочеш запитати, куди і навіщо?

— Щастя не запитують, звідки воно впало.

* * *

Дружина чоловікові, що сидить за комп’ютером:

— Дай пограю.

— Май совість, люба! Я хоча б раз попросив ганчірку, коли ти підлогу миєш?

* * *

— Я взагалі-то жінка добра. Одного дня, наприклад, одному босяку 10 доларів дала.

— Нічого собі! 10 доларів! Цікаво, що твій чоловік на це сказав?

— Що він міг сказати? Подякував, звичайно.

* * *

— Алло, Катю можна?

— Вона вийшла!

— Куди?

— Заміж.

* * *

— А крім шампанського, чим ти на свято свою дівчину пригощав?

— Червоною рибою.

— О! Сьомга, форель?

— Кілька в томаті.

* * *

Ми всі, як олівці: кожний малює свою долю — хтось ламається, хтось тупішає, а хтось загострюється і рухається вперед...

* * *

— Ти вже рік, як одружився. Що можеш сказати про свою дружину?

— Вона, як кабріолет, — приваблива, а даху нема...

* * *

— Нема в наш час друзів, — скаржиться один приятель іншому. — Попросив недавно у одного позичити тисячу гривень, і той козел мені відмовив!

— Слухай, відразу повинен тебе попередити, що я теж козел.

* * *

Жінка каже чоловіку-алкоголіку:

— Як ти дістав! Кожний день п’яний! Сходив би на цвинтар, подивився, скільки людей померло від горілки!

Наступного дня чоловік пішов зранку і повернувся надвечір п’яний.

— Де ти був?! — питає жінка.

— Обійшов усе кладовище, читав написи на вінках: «Від тещі», «Від дружини», «Від колег», «Від друзів»... А від горілки ніхто не помер!

* * *

— Застрахуйте, будь ласка, мою тещу від пожежі.

— А давайте ще й від потопу.

— Для чого?

— А раптом з першого разу не вийде?..