Наша пошта

• Картинка з життя

Отчий дім

Тамара КУРОЧКІНА.

м. Оріхів Запорізької області.

КОЛИСЬ у цьому сьогодні покинутому сільському будиночку з вибитими шибками жила в достатку дружна сім’я. Господиня, повнотіла приязна жінка, садила у дворі барвисті квіти, на які задивлялися перехожі. Хазяїн, високий худорлявий чоловік із мозолястими руками, дбайливо доглядав за садком і виноградником. Підростало у родині четверо дітей — вродливих, спритних, працьовитих. Сусіди ставили їх за приклад іншим. З роками повилітали діти з батьківського дому. Поїхав до військового училища один, в армії служив другий. Донькам відгуляли весілля, меншеньку чоловік забрав аж на Далекий Схід.

Чорна смуга для родини почалася, коли внаслідок нещасного випадку загинув старший син. Плакали над домовиною рідні, не знаючи, що чатує на них нова біда. Через власну дурість потрапив до в’язниці менший. Почорніла від горя мати заслабла, незабаром її поховали. Чоловік теж подався, став у чарці топити відчай. Непомітно підкралась хвороба, забрала сили. Так і третя могила з’явилась на сільському цвинтарі. Доглядала за ними одна з доньок. У неї доля не склалась: чоловік покинув із двома дітьми. Брат після відбуття покарання знову вскочив у халепу, отримав новий термін. Молодша дочка тільки двічі приїжджала додому, а на батьків похорон не змогла, бо була безробітна, грошей на квитки не мала.

Ось так будинок, де колись мешкала щаслива родина, занепадав. Спершу дочка намагалась дати лад батьківського дому, потім здоров’я почало підводити, а її дітям до нього було байдуже. І охочих покупців не знаходилось.

...Та одного разу біля покинутого дворища зупинилось авто. Вийшла звідти молода пара, як виявилось, онучка колишніх господарів із чоловіком із Далекого Сходу. Подивились на захаращений сміттям двір, на понівечені стіни й вирішили підняти будинок із руїн. Сусіди допомогли подружжю розчистити й вивезти непотріб, зробити ремонт. Викорчували в садку деякі дерева, посадили нові. Навесні прилетіли сюди лелеки, звили гніздо на старій груші. І знову ожив отчий дім, наповнився дитячим сміхом. От і добре...