Наша пошта

• Людина та її справа

Зупинятися не звик

Леся ГУДЗЬ.

Житомирська область.

Фото автора.

ЙОГО вважають сильним господарем, невгамовним керівником, здатним працювати практично лише з перервою на сон. Тож як ведеться успішному бізнесменові в неспокійні для бізнесу часи?

Коли переступила за поріг робочого кабінету Олександра Ющенка у приміщенні меблевої фабрики «Мірт», що у Новограді-Волинському, спершу здалося, що потрапила до музейної кімнати. Поки розглядала вибагливе оздоблення-різьбу, пробувала на дотик гладенькі поверхні, власник кабінету давав їм коротку характеристику: «Це горіх, а ось шпон із модрини, а це черешня — дуже тепле позитивне дерево». Як з’ясувалося, потяг до дерев’яних виробів у Олександра Миколайовича з дитинства. У батьковій майстерні він міг до третьої години ранку пиляти, точити, робити планери. Мініатюрний рубанок на його столі нагадує про ті часи.

Червоної доріжки цій людині ніхто не стелив, усе робив своїми руками. Підлітком на літніх канікулах працював помічником комбайнера, після школи освоїв у технікумі ремонт і експлуатацію сільгосптехніки. Паралельно активно займався спортом. Під час служби в армії був навіть чемпіоном з легкої атлетики ВПС.

У рідному Яруні на хлібозаводі, працюючи механіком, за 12 років зумів замінити обладнання в усіх чотирьох його цехах: їздив по всьому колишньому СРСР, шукаючи деталі й знайомлячись із людьми. Завод був одним із найкращих підприємств Новоград-Волинщини. Під час перебудови спробував почати власну справу: спершу відкрив кооператив із ремонту вітчизняних легковиків на батьківській садибі, затим — швейний цех із пошиття верхнього одягу і зрештою — ПП із виробництва меблів. Тоді ж отримав і перше серйозне державне замовлення, довівши слово ділом. Нині «Мірт» має 12 торгових представництв у різних країнах світу.

Здавалося б, можна вже й взяти паузу у роботі. Але хіба це про таку невгамовну діяльну особистість, як Олександр Ющенко? Тепер у нього нова справа — органічне виробництво. Взяв в оренду землю у Стриєвській сільраді, придбав техніку і посіяв вику, пелюшку, овес, жито. Бо переконаний, що в Україні можна і потрібно налагодити виробництво продукції без жодної хімії. І це доводять ось уже 10 років у фірмі «Галекс-Агро». Для того багато їздить, вчиться, отримані знання пристосовує до власного господарства. Це непросто: досвід європейський розрахований на зовсім малу кількість землі й худоби, а у нього лише у Городищі на фермі 1300 голів ВРХ, 900 — у Гульську… До речі, щодо земельної реформи Олександр Миколайович має непохитну позицію: продати землю — означає продати Україну.

Олександр Ющенко — з тих людей, хто просто робить свою справу. Робить те, що до душі. І так щодня. Знаючи кожну деталь і нюанс виробництва. Не боячись забруднитись у роботі, не забуваючи на знак поваги потиснути мозолясту руку простого робітника.