Наша пошта

Заповіт солдата виконано

Борис ДУЧЕНКО,

член Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну».

МЕНІ стало відомо, що громадянин Грузії Георгій Шенгелія розшукує родичів Анатолія Костянтиновича Недашківського, 1922 р. н., уродженця с. Дмитрівка (нині смт Гришківці) Бердичівського району Житомирщини, призваного на дійсну військову службу 10 січня 1944-го місцевим райвійськкоматом. Пошукова робота, проведена через різні джерела інформації, дала можливість встановити, що він загинув 31.03.1944-го в с. Красному Дунаєвецького району Хмельниччини і похований у с. Голозубинцях того ж району. Лише два з половиною місяці воював солдат, але встиг продемонструвати мужність, сміливість та відвагу. Так, у березні 1944-го в бою за с. Чеснівку Вінницької області він підкрався до кулеметного гнізда противника, знищив його і тим самим зберіг життя багатьом своїм товаришам та забезпечив їх наступ. Через декілька днів у бою за створення плацдарму на правому березі річки Буг Анатолій одним із перших переправився через річку та, відбиваючи наступ ворога, знищив сім фашистських солдатів. За мужність і героїзм його було представлено до нагородження орденом Слави ІІІ ступеня. Але, мабуть, відважному воїну не судилося його отримати, бо наказ про нагородження було підписано 24 березня, а 31-го, як уже зазначалося, він героїчно загинув. Сталося це під час наступу фашистів поблизу села Красне Хмельницької області. Анатолій Недашківський вогнем із кулемета прикрив свого бойового побратима Амвросія Шенгелію, і той встиг застрибнути в окоп, а сам загинув. Ось такий дуже короткий, але героїчний шлях пройшов уродженець Бердичівського району рядовий Анатолій Недашківський.

Тепер його родичів розшукує внук урятованого ним грузинського солдата Георгій Шенгелія. Сам Амвросій Шенгелія помер, але попросив онука, щоб той знайшов родичів свого рятівника. До речі, у грузинського воїна залишилося три дочки, син і 22 правнуки. Ціною власного життя український солдат забезпечив процвітання грузинського роду. На цьому можна було б закінчити мою розповідь, проте вона має незвичайне продовження. Правнук Амвросія Шенгелії Реваз Насидзе працює актором театру і кіно. Під час зйомок фільму про Другу світову війну режисер запропонував йому зіграти роль німецького солдата, але він відмовився, мотивуючи тим, що прадід воював із фашистами, і розповів історію про його врятування українським солдатом. Розчулений розповіддю актора режисер уставив цей епізод у кінофільм і таким чином увічнив пам’ять про Анатолія Недашківського. У кінофільмі навіть звучить його прізвище.

А нещодавно нам удалося знайти небожа Анатолія Костянтиновича Недашківського Петра Пилиповича, 1944 р. н., який мешкає в Бердичеві. З допомогою сучасного інтернет-зв’язку українська та грузинська родини відтепер спілкуються.