Добрий господар

• Гість куточка

Сам сад саджу і людей вчу

Анна ЛЕГКА.

ВАЛЕРІЯ Пшеничного зі Здовбиці я зустріла на ринку в Здолбунові. Чоловік продавав саджанці фруктових дерев та декоративних рослин. Черговому покупцю так цікаво розповідав про правила догляду за яблуньками, що й перехожі заслухались. Найбільше у Валерія Володимировича яблунь. Шукає рідкісні сорти й прищеплює їх у своєму садку вже 15 років.

— Щеплювати дерева умів мій батько Володимир Антонович Пшеничний. Він учив цьому всіх, хто його просив. Замолоду я не цікавився садівництвом. Гадав, якщо треба буде, то куплю собі щепу. Роки минали, дивився я на старий батьків садок і думав, що треба було б сорти яблунь, які тато любив, відновити. Став згадувати, як батько щеплював, виходило. Я дуже хотів віднайти і посадити у своєму саду такі сорти фруктових дерев, котрих уже сучасні селекціонери не виводять. Наприклад, сорт Зоря. Тож я навіть їздив по селах і шукав старі сорти, — розповідає аматор. — Також я придивлявся до яблунь іноземної селекції. В процесі того, поки я збирав сорти і вивчав новинки, спілкувався зі знаними садівниками, котрі розкритикували мій «дідівський» спосіб щеплення, тому що у мене дерева росли великі, та й сам процес був громіздким і довготривалим. Я ж бо щеплював на сіянцях. Сіяв зернятко, вирощував деревце, а на ній уже приживлював щепу. Спеціалісти мені пояснили, що існують, виявляється, цілі системи коріння, виведені селекціонерами, які можна придбати, навчитися розмножувати та щеплювати на них. Для яблуні, наприклад, є системи М-106, М-16, М-24, М-9 тощо. І, відповідно, яблуні ростуть по-різному. Є низькорослі сорти, шпалерні, середньорослі. З таких дерев простіше обривати плоди. На корені яблунька починає плодоносити навіть першого року після прищеплення. Коли дерево низеньке (до трьох метрів), його також зручніше обприскувати від хвороб і шкідників. Такі системи коріння є й для інших фруктових дерев.

Придбав яблуні з Японії, Австралії, Америки, не кажучи вже про європейські. Колекція у мене чимала — приблизно триста сортів.

— У садівників мають бути секрети, як правильно садити деревинку, аби вона гарно прижилася й родила. Дехто каже, щоб обов’язково садили «пеньочком», на якому прищеплене деревце, на південь. Що на це скажете?

— Колінце на щепі має бути на сантиметр над землею. Це для того, аби не утворювався всілякий приріст. Коли ви його зариєте під землю, у вас почне рости дичка. Треба все це обрізати. Дійсно, колінце має бути повернуте на південь, аби швидше цей зріз заростав.

А «секрет» знаю елементарний. Сорти яблунь та груш мають різний колір кори. Коли ми приходимо на ринок, то бачимо ряди з деревцями, з яскравою рекламою, фотографіями плодів, чудовим описом. І ми фактично що купуємо? «А дайте мені оцю картинку», — просимо у продавця. Нас запевняють, що виросте саме такий плід, як на фото. А через три роки у людини розчарування: далеко не такі, як на картинці. Тому, коли ви приходите на ринок, то маєте дивитися не на фото, а оглянути товар, колір кори саджанців. Якщо колір кори у всіх в’язках, під усіма етикетками, однаковий (а це буває доволі часто), значить, вас просто обманюють.

— Часто чую, що останніми роками погано приймаються черешні. Багато хто каже, що причина в екології або ж нові виведені сорти не пристосовані до нашого клімату. Як гадаєте?

— Коли ви хочете посадити у себе черешню, подивіться по сусідніх садках: чи росте вона у людей? Можливо, у вас така місцевість, що черешня не ростиме. Черешня не любить, коли дуже близько до поверхні ґрунтові води. Адже вона швидко росте й пускає вглиб корені. Вони дістаються води, загнивають, і дерево гине. Якщо у вас саме така ситуація, раджу вирощувати сливи. Ця культура якраз любить вологу.

— Дивлюсь, у Рівному щороку «море» абрикосів, родять вони дуже щедро. А от у селі — лихо. То замерзне, то цвіт обпаде, то гілочки відмирають...

— Абрикос не з нашого регіону. Росте на сході, півдні. Любить тепло. Плодова брунька витримує до 25 градусів морозу. Якщо мороз сильніший, плодова брунька відмирає. Треба шукати більш морозостійкі сорти. Варто абрикос посадити в затишному місці, в центрі саду. В місті гарно ростуть ці дерева, бо набагато тепліше. В селі ж вони не захищені від вітрів, протягів. Холодом тягне, якщо неподалік річка... Так само і персики. Це «родичі» абрикоса. Таким тендітним деревам при посадці треба шукати затишок.

— А на якій відстані одне від одного потрібно садити дерева?

— Якщо яблуні середньорослих сортів, то їм достатньо три метри. Якщо це абрикос, черешня, груша, то вони ростуть більш розлого, тому їх треба садити на відстані чотирьох метрів. Міжряддя теж мають бути в залежності від того, що ми садимо. Яблуні бажано не «мішати» з іншими фруктовими деревами. Всі фруктові краще розміщувати окремо одні від одних. Добре, коли садок садять у шахматному порядку. Тоді дерева мають більше сонця.

— Хтось каже, що краще садити щепи восени, а хтось — навесні. Що порадите ви?

— Коли ми садимо деревце весною, це для нього травма. Воно вже ожило, готове розвиватися, плодоносити. А ми його переносимо з місця на місце, тривожимо... Пошкоджена коренева система мусить відновитися. Тож деревце хворіє. І ми втрачаємо цілий рік, коли воно могло давати плоди. Восени ж, поки не настануть морози, деревина встигає вкорінитись. І оскільки рух соку вповільнюється, рослина майже не «помічає», що її потурбували. Тож пересадка для неї не така травматична, як навесні.

— У нас в області є ентузіасти, що взялися за вирощування екзотичних культур...

— Я, скажімо, посадив у себе азіатський фінік. Він дуже повільно росте. Як буде плодоносити, поки що не уявляю. Я йому умов не створюю. Чи пристосується до українського клімату, побачимо.

Посадив і хурму. З часом стане зрозуміло, що з того буде, — усміхається садівник.