Архів
Вівторок,
11 червня 2019 року

№ 46 (19693)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  • За рубежем
Ротація в ООН

ЕСТОНІЮ обрано непостійним членом Ради безпеки ООН.

Докладніше...
Стратегічна угода

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ домовилась із Південною Кореєю підписати угоду про вільну торгівлю.

Докладніше...
Де-юре керує новий, а де-факто старий

КАЗАХСТАН. На виборах президента переміг Касим-Жомарт Токаєв.

Докладніше...
Політична криза

МОЛДОВА. Призначено позачергові вибори.

Докладніше...
Стовпотворіння на кордоні

ВЕНЕСУЕЛА відкрила кордон із Колумбією.

Докладніше...
Наступ на столицю

В ЛІВІЇ не вщухають запеклі бої за Триполі.

Докладніше...
Програму провалено

ІРАН заявив, що Євросоюз провалив порятунок ядерної угоди.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Сільські обрії

Успіх обирає працьовитих

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Фото автора.

Микола і Наталя Боднаревські живуть у такій місцині, куди варто екскурсантів возити. Їхнє маленьке село Нагоряни, що у Могилів-Подільському районі, простяглося навскоси під високою горою над Дністром у тій географічній точці, де сходяться межі Буковини і Молдови, а через річку — Вінниччина. З висоти пташиного польоту краса неймовірна!

ТА МИКОЛІ з Наталею, які тримають козине господарство, ніколи милуватися місцевими краєвидами: у них щоденні клопоти починаються з досвітку і закінчуються далеко за північ.

— Ми вже втягнулися за п’ять років у такий ритм життя, а спершу було дуже важко, — розповідає 57-річний Микола Боднаревський. — Починали з восьми кізок, яких тримали заради власних потреб. Тепер маємо майже двісті голів. Працюємо лише вдвох… Дуже бракує робочих рук. В селі немає незайнятих працездатних людей, от і доводиться крутитись, як білка в колесі. Але якби нам ця справа не подобалася, ніхто б не змусив нею займатися — це треба любити. Зрештою, як і кожну роботу, якщо хочеш мати результат…

Працюємо майже цілодобово. Наталя у нас доярка. Доїння триває приблизно до десятої вечора. Після того за роботу беруся я. Видоєне молоко відразу починаю переробляти на бринзу. Відкладати на потім не можна. Раніше другої не вдається впоратись, а о п’ятій ранку починаємо ранкове доїння. Потім Наталя жене стадо на випас, через кілька годин я її підміняю. І так щодня… Якось приїхав до нас один приятель, подивився на наш темп життя і сказав: «Ви попадете в рай, бо працюєте як у пеклі…».

Наталя місцева, а Микола родом із сусідніх Липчан. У парі вони тридцять шість років. Донька Вікторія і син Віталій мають свої сім’ї і порадували дідуся з бабусею чотирма онуками. Старша з них, Анастасія, навчається у Чернівецькому фінансовому коледжі, але завжди на канікули приїздить підсобляти — доїть кіз так само вправно, як і бабуся.

— Не вийшло б у нас із Наталею толку в козиній справі, — розмірковує Микола Григорович, — якби доля не звела нас із чудовою людиною, досвідченим пастухом із Буковини Михайлом Михайловичем Підлісним. Познайомилися ми спершу з його дружиною Галиною, що на базарі у Новодністровську продавала бринзу. Її сир відрізнявся на смак від такої самої продукції інших продавців. Я запитав про рецепт. Вона зателефонувала чоловікові, а той охоче погодився поділитися технологією. Я був вражений: ніхто раніше, до кого не зверталися, не мав бажання передавати секрети виготовлення бринзи. Згодом Михайло мені зателефонував. Сказав, коли років через два вдасться виготовити бринзу за його рецептом, то це буде удача. При цьому він уточнив, що рецепт дістався йому від старих буковинських чабанів. Його особливість у тому, що не використовуються штучні добавки, а молоко треба переробляти щойно видоєним.

І справді, два роки ми експериментували з Наталею, поки у нас вийшла справжня бринза. Спочатку виробляли щось схоже на недоброякісний домашній сир — ні їсти, ні продати. Курям згодовували…

Коли ж Михайло Михайлович приїхав до нас у гості, оглянув господарство, то сказав: «Хочеш на козах заробляти, то навчися їх пасти…»

Така порада мене спантеличила — я ж із дитинства пас худобу і ніби щось знаю та вмію… Побачивши мою розгубленість, чоловік запропонував змагальний варіант: два дні пасти по черзі стадо і після того порівняти, в який із них кози дадуть більше молока. Для мене було дивиною, що пастух кіз має перебувати не позаду стада, а попереду, тоді вони менше бігають пасовищем у пошуках корму. І справді, загальний надій у стаді збільшився за день на десять літрів…

Після розповіді Миколи Григоровича ми з ним поїхали на пасовище, де його дружина пасла стадо. Колись там стояли радгоспні ферми, а зараз — залишки руїн, серед яких пробилася трава і для кіз справжнє роздолля.

— За прикладом сусідів-буковинців ми випасаємо кіз круглий рік, хіба що 20-градусний мороз тисне — тоді тварини залишаються на оборі, — бере ініціативу у розмові Наталя Василівна. — Кози холоду не бояться. З-під снігу вони дістають листя груш, яблунь, шипшини, гризуть кору дерев. Маємо власне старе зерносховище і з осені завозимо туди куплені зерновідходи — сої, гороху, соняшнику, кукурудзи, сіно і кукурудзиння. Люблять кізки і квасолиння… А ще у їхньому раціоні обов’язково має бути хліб…

— Не забудьте згадати у статті й про мою тещу, колишню доярку радгоспу Галину Володимирівну Склярук, — просить Микола. — Це сьогодні наш надійний тил. Незважаючи на перенесений інсульт, однією рукою вона вже багато років справляється із сидячою роботою — лущить кукурудзу, квасолю, б’є горіхи.

Своє стадо Боднаревські тримають на купленому по сусідству домогосподарстві. Переживають, щоб знову не занадилися вовки, які минулої осені наробили їм шкоди: загризли кількох кіз, а в сусіда — бичка на прив’язі. Тоді непроханих гостей відстріляли, та одначе стережуться — роблять засідки… Непокоїть їх і ймовірна втрата пасовища, бо на його місці мають збудувати сонячну станцію. Козлівська сільрада вже відвела під цей об’єкт тринадцять гектарів...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Слухання розпочато
Читати
Вироки винесено
Читати
Ще один утікач приїде
Читати
Вскочити у «вікно можливостей»
Читати
На вимогу олігархів
Читати
На Росі — без води
Читати
Отруїлися діти
Читати
Стабільно нарощуємо обсяги
Читати
Зерно оцінюватимуть по-новому
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове