Архів
Вівторок,
9 липня 2019 року

№ 54 (19701)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Переконлива перемога

ГРЕЦІЯ. На парламентських виборах перемогла опозиційна партія «Нова демократія».

Докладніше...
Тиск продовжується

США. Комітет у закордонних справах палати представників конгресу схвалив санкції проти «Північного потоку-2».

Докладніше...
Суперечка через мігрантів

НІМЕЧЧИНА закликала Італію відкрити порти для суден із біженцями.

Докладніше...
Атаки на останній оплот опозиції

СИРІЯ. Військові літаки режиму Башара Асада та РФ завдали ударів по мирних мешканцях.

Докладніше...
Все ж краще солом’яна згода...

ВЕНЕСУЕЛА. Опозиція відновила переговори з владою.

Докладніше...
Перехідний уряд

СУДАН. Військові і опозиція домовились про перехідний уряд.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Постаті

Життя як спалах

Володимир БУРБАН.

Цього року виповнилося 135 літ од дня народження Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко (1884-1973 рр.) — сповідника українського державництва, автора фундаментальної «Історії України» у двох томах.

УКРАЇНСЬКА Радянська Енциклопедія про неї навіть не згадувала. А вона ж була істориком світової величини, дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, академіком Української Вільної академії Наук, Міжнародної академії Наук у Парижі. Її перу належать численні історичні дослідження, монументальна «Історія України», що входить до золотого фонду української історіографії.

Про життя Наталії Дмитрівни можна писати драму чи навіть трагедію — такі випробування випали на її долю протягом 89 років довгого життя.

Народилася 13 лютого 1884 року в Харкові, в російськомовній сім’ї військовика (згодом генерала) Дмитра Меньшова, який захоплювався українською минувшиною. Від батька перейняла потяг до археології, від матері — любов до літератури і мистецтва. Незабаром сім’я перебралася до Києва, де Наталія закінчила гімназію, Вищі жіночі курси, історико-філологічний факультет університету, ставши згодом однією з перших жінок-професорів цього закладу. Її заміжжя з прапорщиком Сергієм Полонським виявилося невдалим, після розлучення залишила собі прізвище чоловіка.

До історичних досліджень її спонукало захоплення архівною справою. «В архівній роботі… — казала вона, — багато захоплюючого — адже це своєрідний спорт, азарт». Брала участь в експедиціях В. Хвойки — першовідкривача трипільської культури. Зустрічалася з видатним дослідником історії запорозького козацтва Д. Яворницьким.

З настанням української революції у короткий термін вивчила українську мову і надалі писала свої праці виключно українською. Була вченим секретарем Київського археологічного інституту. Але, на жаль, ні Центральна Рада, ні гетьманат, ні Директорія не дбали про фінансове забезпечення закладу. Навіть тоді, коли її чоловіком став колишній гімназійний учитель Микола Василенко — академік, міністр освіти в уряді Скоропадського.

Зовсім кепсько велося Наталії Дмитрівні в радянські часи. На неї писали доноси: одні звинувачували в націоналізмі, інші… в «неукраїнському походженні». Дружина «ворога народу» тривалий час не мала роботи, чоловіка заарештували «за керівництво таємною контрреволюційною організацією». Клопотаннями-колінкуваннями Наталії Дмитрівни його амністували, але він, важко хворий, незабаром помер. Дивом вдалося захистити докторську дисертацію, проте не в Києві, а в Москві, де в неї не було недоброзичливців.

Навіть у ті складні часи продовжувала писати наукові дослідження, часом у річищі партійного офіціозу.

Далі мусимо торкнутися дражливих сторінок біографії Полонської-Василенко. Залишившись в окупованому Києві, сподівалася на задекларовану німцями підтримку національного руху, сприяння розвиткові української культури. Її навіть було призначено директором Інституту археології, але незабаром звільнено за звинуваченням у русофільстві. Налаштовувала зв’язки з європейськими еміграційними центрами, а 1943 року виїхала до Праги. Головне, вдалося зберегти і частково вивезти унікальні архівні джерела і матеріали. Далі був 30-річний мюнхенський період її біографії, особливо плідний у науково-історичній діяльності.

В авторському портфелі ученої — десятки розвідок і публікацій, здійснених у різні роки. Це і дослідження з історії Києва і Київської Русі, Півдня України, Запорозької Січі, Хмельниччини, української православної церкви (була глибоко віруючою людиною), і навіть історії корчмарства на українських землях. Ретельно штудіювала історичні праці вітчизняних і зарубіжних учених. У видатного російського історика В. Ключевського їй заімпонували такі знакові слова: «Уявіть собі, що Київ не був би взятий і зруйнований татарами… Київ залишився б столицею першої великої руської держави, а «великоруське» місто Москва не стало би центром великого князівства, а потім царства російського. Офіційною мовою стала б не … сумішка старослов’янської та фінської мов, а слов’яно-українська. Український письменник Гоголь не мусів би писати російською мовою, а Пушкін писав би українською».

Державницьке кредо Полонської-Василенко особливо яскраво проявилося в основній праці її життя — «Історії України» (з доісторичних часів до 1923 року). Написана вона добірною українською мовою і читається легко й захопливо, незважаючи на максимальну насиченість тексту фактичним матеріалом, докладним описом складних історичних подій.

Наталія Дмитрівна була переконаним державотворцем, їй боліла традиційна «енківщина», байдужість і міщанська безсторонність: «Юд, Каїнів, злодіїв не так багато, …наше життя було б прекрасне …, якби не мільйони нейтральних, байдужих боягузів, обережних страхополохів… Горе тій нації, де одиниці відважних патріотів потопають у каламутному морі егоїстичного, обережного міщанства».

На витвореному Наталією Дмитрівною дереві життя не було сухих гілок. Мала наполегливий, бійцівський характер. Любила повторювати: «Ще не вмерла Україна, якщо живуть і діють українки!»

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вибори таки відбудуться
Читати
Можуть приїхати
Читати
Не все гладко
Читати
Перша партія прийшла
Читати
Підсолодили гірку пігулку?
Читати
Перевірили ремонт
Читати
Зі спиртом проблеми
Читати
Таки розкіш
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове