• З літопису наших днів

Лихий попутав і... відпустив?

Василь ПІДДУБНЯК.

Херсонська область.

На Херсонщині відсторонений директор комунального сільгосппідприємства, заскочений на хабарі, продовжує керувати агрофірмою як... радник директора.

«СІЛЬСЬКІ ВІСТІ» з посиланням на прес-центр СБУ вже повідомляли про те, що співробітники цієї служби викрили на хабарі директора комунального підприємства «Агрофірма «Радгосп «Білозерський». Той разом із підпомагачем «розколов» місцевого підприємця на 500 тисяч гривень за те, що пообіцяв не створювати чоловікові через суди штучних перепон у здійсненні ним господарської діяльності.

На непродажну вудочку столичних правоохоронців потрапив Віталій Шишенко, котрий в селищі Дніпровське Білозерського району під шум і крики декількох «правдолюбців» змістив із посади директора агрофірми «Радгосп «Білозерський» Героя України Віктора Сілецького, людину знану далеко за межами області чи й України.

На сайті облдержадміністрації про сучасний «Білозерський» сказано стисло, ємно, а головне — правдиво: «На сьогодні це економічно міцне, одне з найкращих господарств області. Розвивається за пріоритетними напрямами: розсадництво, виноградарство, садівництво.

Завдяки співпраці з провідними галузевими фірмами Німеччини, підприємствами з Ізраїлю, Норвегії, інших країн далекого зарубіжжя агрофірма отримує необхідні матеріали та обладнання, впроваджує нові технології на рівні найкращих світових зразків.

Агрофірма є одним з великих виробників в Україні: виноградні саджанці, плоди та ягоди (персики, сливи, черешні, абрикоси, яблука, суниці, малина), виноград, виноматеріали сухі й кріплені, вина готові в асортименті, алкогольні напої з виноградної сировини: граппа, бренді. Висока культура землеробства, раціональне і науково обґрунтоване використання землі сприяють досягненню вагомих результатів у виробництві основних видів сільськогосподарської продукції.

Агрофірма «Радгосп «Білозерський» забезпечує потреби господарств у перспективних сортах винограду не тільки Півдня України (Херсонської, Одеської та Миколаївської областей), а й інших регіонів країни».

Варто бодай дещо сказати і про саме селище, його соціальну сферу. Вулиці Дніпровського асфальтовані, будинки газифіковані, вода — у кожному дворі. Є будинок культури, приміщення селищної ради не гірше, ніж у райцентрі… Словом, у Дніпровському створені всі умови для плідної праці, пристойних заробітків, гарного відпочинку.

Не з неба все те впало, не з неба…

Заслуга в тому багатстві Віктора Петровича Сілецького незаперечна! На вівтар суспільного добра поклав чоловік найдорожче — спочатку здоров’я, ставши інвалідом, а потім і життя. А вік йому вкоротили (чи не так?) мітингувальники, в перших лавах яких ішов Віталій Шишенко.

Довелося чути у Дніпровському, що не було б у Шишенка стільки «революційної доцільності», якби не підбив його на неї соратник тодішнього голови ОДА народний депутат України Андрій Гордєєв. Останньому з його іноді нездоровими кадровими амбіціями скрізь потрібні свої люди. Сілецький до таких не належав.

Не належав хоча б тому, що ні при жодному президентові, при жодному «губернаторові» не влаштовував провладних масовок на центральному майдані Херсона — площі Свободи. Він вимагав від підлеглих одного — відданості дорученій справі! Херсонській обласній владі часів Гордєєва (та хіба тільки його?) такі керівники не потрібні. І Сілецького нахраписто з’їли…

Зміщений силою із займаної (упродовж трьох десятиліть!) посади, Віктор Петрович без роботи не залишився і після агрофірми «Радгосп «Білозерський» очолив СТОВ «Енограй», що базується у сусідньому селі Софіївка.

Забігаючи наперед, варто зауважити, що створене з ініціативи Сілецького і кілька років ним очолюване підприємство стало одним з найкращих садівничих господарств України. В саду і виноградниках загальною площею понад 700 гектарів вирощуються яблука, груші, черешні, абрикоси, сливи, алича, персики, виноград, кизил, малина… Не випадково нещодавно на базі «Енограю» відбувався VI Національний День саду.

Та повернемося до часів після кадрового «перевороту» в Дніпровському.

Переїхавши на нове місце роботи, Сілецький поринув у клопоти «Енограю». Мститися Шишенкові чи перебігати дорогу колишньому підлеглому Сілецький не мав ніякого наміру. Чого не скажеш про Шишенка, котрий, пригадують, затаїв зло у той день, коли Віктор Петрович попросив його по-доброму піти з посади начальника горілчано-коньячного цеху. Як же не скористатися нагодою показати «кривдникові», де раки зимують.

На початку червня 2014-го, у розпал спеки, новоспечений директор «Білозерського» розпорядився перекрити «Енограєві» кисень — заблокувати подачу води на молодий сад і виноградники.

...Цей водонакопичувач, а також камеру для забору води, земляний вал і колодязь водовипуску в другій половині 1970-х років побудувало власним коштом колишнє колективне сільгосппідприємство «Комунар». Але користувалося гідротехнічними спорудами недовго — до розвалу. На руїнах КСП з’явилося підприємство «Джерело», яке теж не витримало «прискорених реформ» на селі.

Колишнє колгоспне добро благополучно розтягли, а гідротехнічні споруди взяла на свій баланс Широкобалківська сільрада. Одначе оформити документально цю колгоспну спадщину не спромоглася — не знайшлося необхідних коштів.

Утім, понад чверть століття «безрідний» гідротехнічний комплекс діяв на благо… агрофірми «Білозерська». На яких умовах? Про це історія поки що мовчить. Одначе достеменно відомо, що у 2003 році агрофірма одержала рішення райдержадміністрації про передачу їй земельної ділянки під… «нічийною» водоймою. Але цього (по закону) замало. До того доленосного рішення районних чиновників необхідно було скласти ще й угоду оренди. Але цю непусту формальність чомусь зігнорували. Номер пройшов. Тим паче що через кілька років агрофірма «Радгосп «Білозерський» неподалік своїх виноградників спорудила власну водойму.

Наступного, 2004 року, коли з’явилося СТОВ «Енограй», райдержадміністрація скасовує своє попереднє рішення і видає нове: передати земельну ділянку під ставком-накопичувачем уже новоутвореному «Енограю». Так, то й так. У радгоспу своя водойма, у товариства — своя. І ніхто нікому не ворог. Проте виявилося, що це далеко не так…

Підприємливий, а ще, подейкують, жадібний і заздрісний директор «Білозерського» Віталій Шишенко на підставі сумнівного «акта прийому в експлуатацію» оформляє водойму колишнього КСП «Комунар» як власність агрофірми. Та чи на законних підставах? Виявляється — знову ні. Аби зареєструвати «безгоспні» гідротехнічні споруди, необхідно було спершу оформити акт на землю під нерухомістю. Чи був такий акт? Виявляється, був, хоча назвати його «документом» не можна: як стверджують фахівці, чиїсь «умілі ручки» підробили на тому папері дату.

З якогось дива і державний реєстратор запріг коня позаду воза — спочатку оформив нерухомість, тобто колишню колгоспну гідроспоруду, а після цього — землю під нею. Керівництво СТОВ «Енограй» з цього приводу подало позов у місцевий адміністративний суд зі скаргою на протиправні дії реєстратора. І що? А нічого. Довелося звернутися до Вищого адміністративного суду України, який ухвалив реєстрацію скасувати. Директору «Білозерського» панові Шишенку така ухвала не сподобалась, і він подає другу апеляцію на непідсудність справи адміністративним судом.

Колесо Феміди закрутилося по-новому, але вже у Господарському суді. Директор Шишенко не втрачав таємної віри в те, що добро колишнього колгоспу «Комунар» даватиме користь не сільській громаді, а керованому ним же «Білозерському». Та, вочевидь, на цей раз він прорахувався. Хатки запопадливому директорові поламала Бериславська місцева прокуратура, яка стала на захист інтересів держави в особі Станіславської сільської ради, а не агрофірми.

Мабуть, не розраховував пан Шишенко, що своєю ухвалою Господарський суд Херсонської області за клопотанням «Енограю» призначить судову будівельно-технічну експертизу.

А експертиза, сумлінно розібравшись у документації, засвідчила, що агрофірма «Радгосп «Білозерський» не має на гідроспоруди колишнього КСП «Комунар» ані найменших прав, хай як би того дуже хотів підприємливий пан Шишенко.

Іменем України Господарський суд Херсонської області під головуванням судді В. Литвинової у справі №923/321/18 від 22 березня 2019 р. ухвалив, зокрема: у повному обсязі відмовити в задоволенні позову «Агрофірма «Радгосп «Білозерський» до Станіславської сільської ради про визнання права власності на водонакопичувач та інші гідроспоруди; позов «Енограю» до агрофірми задовольнити повністю; визнати недійсним «Свідоцтво про право власності на нерухоме майно»…

Піймавши від Феміди облизня, самовпевнений у матеріальній «правоті» Віталій Шишенко вирішив «порозумітися» з «Енограєм» по-сусідськи: давайте «півлимона», і ми до вас не будемо мати ніяких претензій. Скористатися хабарем із подільником директорові «Білозерського» завадили… столичні правоохоронці. На таку «щасливу розв’язку» добродій Шишенко явно не розраховував.

А що ж далі?

Ось що повідомив херсонський тижневик «Новий день»: «Як стало відомо із достовірних джерел, Віталія Шишенка де-юре відсторонено від виконання обов’язків директора комунальної агрофірми «Радгосп «Білозерський». Обов’язки директора покладено на вчорашнього керівника холодильного господарства, заповзятого виконавця доручень Шишенка на всіляких сходках, мітингах тощо Романа Рудого. Але де-факто господарством продовжує керувати, вирішувати, кому з працівників «Білозерського» давати премію чи ні, кому видавати зерно, а кому ні, радник директора… Віталій Шишенко.

Питається, хто у Дніпровській сільській раді ухвалював рішення про таке? Чому відсторонений директор продовжує використовувати службовий транспорт і сидіти у кабінеті директора?»

А й справді — чому?..