• Вузли реформ

Фермерство: декларації і реальність

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Віднедавна фермери та власники особистих господарств, які обробляють ріллю у селі Сасово Виноградівського району, дуже тривожаться щодо своїх перспектив. Їхні побоювання виникли не на порожньому місці.

_{Хіба це чесний ринок?}

У СЕЛІ з’явився конкурент — ТОВ «Агро-Лучки», кажуть, єдиний в області агрохолдинг, який прагне обробляти землю у не дуже сприятливих умовах Закарпаття. Хоча товариство зареєстроване в області, кінцеві його бенефіціари прописані в Києві. Власне, конкуренцією це важко назвати. За словами фермера Василя Данка, «Агро-Лучки», тільки-но з’явившись, відразу пообіцяли власникам паїв такі умови, яких місцеві фермери запропонувати не спроможні. Тож не дивно, що серед його партнерів з’явилися й ті, хто досі здавав земельні паї в оренду тутешнім фермерам.

Сільська рада всіляко підтримує ТОВ «Агро-Лучки»: голова села Василь Клюса не приховує свого задоволення від приходу холдингу — як не вітати грошовитих сільгоспвиробників, коли вони вигідні більшості селян? Те, що при цьому решта членів громади — активна й підприємлива — опинилася в скрутному становищі, нікого не турбує. Зважаючи на близькі перспективи приватизації землі, неважко здогадатися, хто стане власником сасівських земель — місцеві люди чи кияни.

Погодьтеся, на чесний ринок це не схоже. Мало того, що у холдингів є достатні фінансові ресурси, аби витіснити місцевих фермерів, вони ще й користуються державною фінансовою підтримкою. Наприклад, вкладаючи мільйони в нову сільгосптехніку, отримують від держави величезні компенсації. Державна допомога діє за багатьма напрямами, тож великі підприємства мають і фінансовий запас, і фахівців для юридичних процедур — словом, у всьому їхнє становище вигідніше.

_{Чому банки «не дружать» із фермерами}

А ЩО Ж ті, хто, так би мовити, конкурує з холдингами? Донедавна вони не одержували ні субсидій, ні компенсацій. Останнім часом система допомоги запрацювала, хоча далеко не кожен дрібний сільгоспвиробник здатен пройти всіма бюрократичним сходинками, щоб її мати. За словами одного з лідерів закарпатського фермерства Юлії Пелешкей, цього року для всієї їх когорти передбачено 900 тисяч гривень допомоги. Звісно, це мізер за нинішніх цін, але й ця сума може бути невикористаною через вищезазначену причину. Як показує практика, здебільшого люди кидають свої трактори та їдуть на заробітки за кордон.

Саме про це говорять економісти, які проаналізували торішню ситуацію з державною підтримкою малих господарств. Основним акцентом цієї допомоги 2018-го було надання малим фермерам 1 млрд грн з бюджету. Але ці кошти фактично не використовувалися. Зокрема, тому, що у малих фермерів відсутня фінансова звітність, через що вони не можуть скористатися кредитними ресурсами. Банки взагалі не працюють із господарствами, які мають менш як 500 га орних земель. А на Закарпатті майже сто відсотків складають ще дрібніші фермерські господарства.

Нинішня система надання допомоги, зав’язана виключно на великих агрохолдингах, зумовлює активне витіснення з ринку дрібних фермерських господарств, що підриває життєздатність сільських районів. Саме тому впродовж минулого року кількість особистих селянських господарств в Україні зменшилася на 0,9%, а земельні площі в їхньому користуванні — на 0,7%.

Такий стан справ спостерігався в усі попередні часи. Державі простіше підтримувати сільське господарство через холдинги та латифундії.

_{Крига скресла}

ЩОПРАВДА, цього року, за словами Юлії Пелешкей, державні субсидії узялись оформляти і дрібні фермери регіону. Нині вони особливо їм необхідні. Погодні катаклізми, відсутність логічної системи страхування і недостатнє фінансування призвели до складної ситуації в агропромисловому комплексі. До всього цього додається ще й регіональна специфіка Закарпаття.

Утім, нинішній державній підтримці не вистачає системності. Урядовці в основному зайняті проблемами жнив, ринком зерна, зерновими елеваторами, портами тощо і майже не звертають уваги на дрібні фермерські господарства. Політики, як сказано, обирають підтримку переважно укрупнених господарств, які на Закарпатті поодинокі.

Дрібні господарі аж ніяк не здатні конкурувати у боротьбі за оренду паїв. Вони також програють, коли почнеться продаж-купівля землі. Місцевим сільгоспвиробникам слід дуже ретельно прораховувати всі свої ризики.

У контексті запровадження ринку землі Президент України Володимир Зеленський вимагає повної підтримки дрібних і середніх фермерів. Поки що це голі декларації, які навряд чи допоможуть, коли потужні аграрні господарства заходитимуть у село, переконаний директор ДЦ «Терра Деі» Олександр Омельченко. Він проаналізував деякі висловлювання міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Мілованова. Отже, чого чекати фермерам від нового уряду?

Про ринок землі. «Чим земля відрізняється від стовпів? Це товар. Земля має оброблятися тими, хто найбільш ефективно її використовує. Поки існують сурогатні механізми оренди — це дає можливість великим компаніям залишатися монополістами. Тому що в них є юридичні відділи і певні можливості проводити це все легально. А простий «малий» фермер не може. Тому в нас і є агрохолдинги, які лобіюють свої інтереси. Я переконаний, що ринок землі має бути. Можливо, українці вважають по-іншому...»

Про дрібний агробізнес і фермерів. «Дрібний бізнес потрібен — це факт. Його слід вирощувати. З іншого боку, підтримка когось окремого — це спотворення ринку. Хіба людина винувата, що збудувала більшу та ефективнішу компанію? Ні. Можливо, їй допомогли особисті зв’язки, але не виключено, що й ефективність. А може, обидва фактори. Виникає й питання — навіщо надавати підтримку держави АПК, а не, скажімо, дрібним виробникам квасу, ІТ-сфери чи комусь іншому? Державна підтримка дрібним аграріям — це спірне питання...»

_{Не бачать чи не хочуть бачити}

ОЗНАЙОМИВШИСЬ із цими посилами члена нового уряду, не можна не висловити деякі сумніви.

По-перше. Міністром сільського господарства у нас став член ради Національного банку, викладач у США і в той же час людина, яка ніколи не мала стосунку до села.

По-друге. Незважаючи на те що аграрна галузь приносить державі 45-50% валюти, а також має дуже багато проблем, які слід розв’язувати саме на рівні самодостатнього відомства, Міністерство сільського господарства скоротили і приєднали до Міністерства економіки і торгівлі.

По-третє. З наведених тверджень міністра виходить, що уряд і влада загалом не бачать себе активними учасниками земельного ринку. На українську землю є багато покупців: араби, китайці, європейці… Клімат змінюється, що вносить зміни в політику різних країн, які приділяють земельному питанню велику увагу. А в нашій країні відсутній представник держави, котрий має займатися ринковими проблемами щодо землі. У Польщі вже 25 років це робить Агентство ринку сільгоспземель. Саме тут люди купують чи беруть в оренду землю у держави, яка є важливим гравцем на цьому ринку.

По-четверте. На жаль, в Україні ще не сформована загальнонаціональна ідея дрібного землевласника як економічної і моральної опори суспільства. Цієї концепції «не бачить» і нова команда, вважаючи підтримку дрібного виробника «спірним» питанням.

_{Хто ж залишиться жити в селі?}

ХОЛДИНГАМ не потрібне повноцінне село, їм потрібна земля. У всьому світі шляхом дотацій держави доплачують людям за важку працю на землі, поки що не підвладну роботам. Земля дорого коштуватиме, якщо буде родючою. Для цього потрібні органічні добрива, тобто ферми, й люди, які там працюватимуть. Холдинги не зацікавлені в такій організації через її тривалу окупність. Простіше внести міндобрива, зібрати високий урожай і за кілька років залишити землю, виснажену до нуля. Там, де зацікавлені у швидких прибутках, не йдеться про поліпшення ґрунтів. Щодо корів, то простіше закупити псевдомолоко за кордоном, ніж витрачатися на недешеву ручну працю.

У США та Європі є аграрні палати. Основною фігурою там виступає фермер, без його висновку міністр не має права подати закон. А у нас головним є бюрократ, та ще й без досвіду роботи на землі. Тому й утікають з українського села.

У появі нових облич в уряді, звісно, є позитив. Це молодь, яка зросла за інших обставин, здатна рахуватися з думкою суспільства, здатна до змін. Молодих чиновників можна переконати, якщо у «старої» більшості вистачить на таке сил і наполегливості.

_{Всесвітній пріоритет}

ЧОМУ Ж так важливо підтримувати саме дрібного сільгоспвиробника? Чому фермер Василь Данко має для суспільства й економіки не меншу вагу, ніж ТОВ «Агро-Лучки»?

Відповідь на це запитання давно знають у розвинених країнах. Там частка малих господарств інколи доходить до 97% від загального числа сільгоспвиробників — пріоритет надається саме їм. Такий стан справ зумовлюється економічними, соціальними, і навіть політичними мотивами. Не випадково країни ЄС (зокрема Угорщина) допомагають не лише своїм дрібним фермерам, а й фермерам українського західного прикордоння.

Підтримка дрібного фермерства — це насамперед екологічна продукція, формування бізнесового середовища в сільській місцевості. Важливим є й те, що агрохолдинги не беруться за вирощування «дрібної» продукції, наприклад полуниці, огірків, винограду тощо. Насичення ринку фруктами й овочами залежить саме від дрібних товаровиробників. Чи зрозуміють це в новій команді?