Україна зневоднюється

Олена КОЩЕНКО.

В Україні у сільських населених пунктах проживають 14 мільйонів осіб. Серед них лише 26% користуються послугами централізованих систем питного водопостачання. Якщо говорити безпосередньо про села, які їх мають, то таких тільки 6,4 тисячі з їх загальної кількості 28,4 тисячі. Решта ж для питних потреб послуговується місцевими джерелами — здебільшого колодязями. Втім, останніми роками в селах постала проблема: криниці почали міліти…

СЬОГОДНІ, в яку область не подайся, скрізь криниці вже не такі повні, як були ще якихось два десятиліття тому. Нерідко господарі не можуть звідти начерпати води не тільки, щоб напоїти худобу, а й приготувати їжу і попрати. Про те, щоб поливати город, навіть і не йдеться. Через це подекуди господарі почали замикати свої колодязі на ніч, бо воду із них почали… красти. Такого раніше в українських селах ніколи не було!

Нині від нестачі води почали потерпати села Чернігівщини, Прикарпаття, Київщини, Полтавщини, Кіровоградщини, Черкащини — здавалось би, країв, де достатньо природних водойм.

Так, на Чернігівщині нинішньої осінньої пори жителям села Вишневе Ріпкинського району, після того як вони наберуть кілька відер води з криниць, доводиться чекати не менш ніж добу, поки вони знову наповняться водою. І в селі Петрівка Бобровицького району та ж проблема. Як і в Оленівці Борзнянського, де люди для худоби самотужки викопують копанки. У селі Березанка Ніжинського району висихають і колодязі, і ставки. Колись повноводну Десну сьогодні місцями можна перейти або переїхати… велосипедом.

Так само зникає вода і у західних регіонах. Катастрофічно зміліла наша природна перлина — озеро Світязь на Волині (на фото). У східній частині Рогатинського району Івано-Франківщини майже з усіх криниць пішла вода. Обмілів і Дністер — його, як і Десну на Чернігівщині, подекуди можна перейти, навіть не замочивши коліна. А ось інформація з Київщини: у селі Грушів Миронівського району теж зміліли колодязі. Вибравши воду, доводиться довго чекати, поки знову прибуде…

У чому ж причина падіння рівня ґрунтових вод? Великою мірою винні потужні промислові виробництва, які викачують із надр чимало цього цінного рідкого мінералу. А ще — меліорація, хижацьке вирубування лісів у верхів’ях річок і бетонування річкових русел, масштабна забудова великих ділянок прилеглих прибережних територій. Усе це порушує баланс у живій природі.

Втім, зазначають біологи, є ще одна вагома причина. Це зміни клімату. Через те що вже котру зиму поспіль у багатьох регіонах випадає недостатня кількість снігу, навесні там немає повеней. А вони приносять в річки майже 70% об’єму води, живлять ґрунтові джерела. У кілька разів зменшилось число дощів, які також їх наповнюють. Водночас через потепління клімату дедалі інтенсивніше відбувається процес випаровування.

На жаль, стверджують фахівці: зміління криниць уже є невідворотним природним фактором. Ба більше, іще якихось 10 років — і води в колодязях більшості регіонів узагалі не залишиться.

Що ж далі? Екологічна і гуманітарна катастрофи? Дехто поглиблює колодязі. Але надовго це не допоможе. Альтернативою цьому є буріння глибокої свердловини. Та не кожному господарю це по кишені.

Тож поки що вихід бачиться лише один: сільським громадам, які споживають воду з криниць, бурити свердловини та під’єднувати їх до центрального водогону. У розвинених європейських країнах проблеми із водопостачанням у невеликих населених пунктах вирішують саме так. Замовляють геологічне дослідження із виміром ґрунтових вод, роблять одну свердловину на все село, прокладають водопроводи до будинків і встановлюють лічильники на воду. Це все одно виходить значно дешевше, ніж бурити свердловину на кожному подвір’ї окремо.

Однак аж ніяк не всім зневодненим сільським громадам вистачить на це коштів. З огляду на масштабність проблеми тут потрібна і державна підтримка. Як відомо, свого часу в Україні було ухвалено державну комплексну програму «Питна вода», яка передбачає першочергове забезпечення сільських населених пунктів, що потерпають від нестачі питної води, централізованим водопостачанням. Саме на сприяння сільським громадам у будівництві водогонів і розраховують мешканці зневоднених сіл. Проте джерела фінансування з держскарбниці цієї вкрай актуальної програми замулили хронічні економічні негаразди в країні. Тож пощастить лише тим зневодненим українським селам, які самі ж і знайдуть гроші на побудову водогону.

А тим часом криниці продовжують міліти.