Наша пошта

• Не можу мовчати

Не профукаймо державу

Олексій ПЕРЕДЕРІЙ.

с. Мала Білозерка

Василівського району

Запорізької області.

ДАРУЙТЕ, шановні, та без «ох» вже не можеться, читаючи, дивлячись і слухаючи, що нам нав’язують новачки. Не на стадіоні, а на землі, в душах. На жаль, нутро новообраного керманича не відповідає обладункам. Немає природного націоналізму, звідси й недержавницька поведінка. А тут із патентованими шахраями ще й усілякі формули треба вирішувати. Ту ж Штайнмаєра, якій, схоже, вже і сам автор не радий. А на ділі ці, вибачте козацькому гумору, «штани» не наші кравці кроїтимуть, а московські «портные состряпают». Тож кремлівський хан із бусурманами матиме довгу холошу, а нашому гетьману шорти?

А що із землею, земелькою? Ось і читачі «Сільських вістей» волають: «Продамо землю — продамо Україну». Детальніше, готовим законопроєктом зупинився нардеп Вадим Івченко: «На кону — майбутнє держави». Коли купівля дозволяється іноземцям при відповідному юридичному оформленні. А також купівля в одні руки — 210 тис. гектарів. Сектор, який дає до 40% ВВП, узагалі поза увагою держави. Автор обстоює за сімейні ферми, а на закінчення резюмує: «Хлопчачі заяви «виконання обіцянок» чи майбутнє країни?». Про підтримку дрібного сільгоспвиробника і продуктивну кількість землі в одні руки «СВ» від 17 вересня писала також із допомогою закарпатського кореспондента Василя Горвата. Та перевершили всіх запорізькі «опоблоківці», закликаючи селян продавати наділи і переїздити до міст. Коли вже до цього блоку судова справа дійде?

У наших реаліях було б добре ввести податок на безпоголів’я в отих великих агрохолдингах олігархів, а отримані кошти передати на розвиток саме сімейним, дрібним тваринницьким фермам. Про це я також написав до Офісу президента, але «оцифровані» чільники не зреагували на відсталого епістола. Вирішив донести свою думку до умів «слуг народу» через газету.