Комунальні тарифи чи комунальний терор?

Олена КОЩЕНКО.

Сьогодні мало не кожна п’ята українська сім’я витрачає на оплату комунальних послуг більш як половину всього свого доходу, кожна третя — від 35%. Це дуже високий показник соціального неблагополуччя населення — наразі найвищий у всій Європі. Чого чекати від року наступного? Влада обіцяє покращання на «комунальному фронті», проте…

_{Невтішна статистика}

У КОЖНОМУ домі нагромадився стос платіжок за різні комунальні послуги впродовж ряду років. Якщо їх дістати з шухляди й переглянути, як мовиться, свіжим оком, то навіч доволі тяжка для гаманця рядових громадян платіжна статистика. Можна навіть сказати, що у нашій країні комунальні тарифи давно перетворились на справжній комунальний терор.

Що вкотре підтвердив і нещодавній звіт Державної служби статистики України. Так, лише впродовж нинішнього року ціни на «комуналку» збільшилися на 4,3%, а за два останні — майже на 11 відсотків. Протягом трьох років вартість комірного в Україні зросла на 26%. А оплата житла, води й газу збільшилась у понад п’ять разів за останні дев’ять років…

Годі казати, що разом із комунальними послугами водночас невпинно дорожчають і харчові продукти. Про тарифи на транспортні та медичні послуги вже і не йдеться.

_{Страхова ціна на газ: вигода неоднозначна}

ЯК ВІДОМО, ціни на побутовий газ у нас давно вже стали притчею во язиціх. Як тільки настає листопад, люди з острахом очікують платіжок, в яких вартість опалення нерідко виявляється непідйомною для сім’ї. І далеко не кожна при цьому має право на субсидію.

У листопаді європейські ціни на газ знову почали рости, й «Нафтогаз» у зв’язку з цим поквапився оголосити про ймовірне підняття їх для українців на 14,6%. Щоб якось пригасити градус наростаючої соціальної напруги, Кабмін запропонував населенню із 1 січня наступного року і до кінця опалювального сезону нову схему розрахунків за газ за «страховою» (фіксованою) ціною на нього. Вона становить 6,961 грн/м³. Оскільки оприлюднена «Нафтогазом» цифра не враховує витрат на постачання та розподіл, треба розуміти, що і сума у платіжках для кінцевих споживачів буде вищою, і розрахунок для кожної області України буде окремий. Уряд назвав пересічну кінцеву ціну — 8 грн/м³. «Ця пропозиція дасть змогу захистити побутових споживачів від різкого підвищення ринкових цін на газ, що може статися в першому кварталі 2020 року», — заявили у компанії.

Хотілося б тільки вже тепер знати, а якими будуть ті самі «ринкові ціни»? Цього не знає ніхто, оскільки не укладено нового транзитного договору з російською компанією «Газпром». Наразі відсутня будь-яка визначеність між «Нафтогазом» і «Газпромом» щодо продовження чинності транзитного контракту. За попередніми розрахунками «Нафтогазу», в разі відсутності транзиту з 1 січня ціни на блакитне паливо можуть зрости до 12900 грн (це з ПДВ, але без транспортування), що суттєво перевищує запропоновану фіксовану ціну. Втім…

Якщо транзит вдасться зберегти, «контракти на майбутнє», ймовірно, завдадуть збитків споживачам. Міністр енергетики Олексій Оржель заявив, що в разі підписання угоди про транзит газ може стати чи не найдешевшим за всю історію перемовин. «Тоді споживачі зі страховою ціною не виграють, бо на ринку буде нижча ціна», — попередив він.

Отже, фіксована вартість чи ринкова — у даному разі вибір не є очевидно вигідним. Адже, якщо ринкові ціни почнуть знижуватися, відмовитися від «страхової» ціни до кінця поточного опалювального сезону вже не можна буде. Фактично це вартість страхування постачальників блакитного палива від ризиків до кінця сезону, підказують експерти. Саме тому споживачам і запропонували вибір: застрахувати ризики або обрати щомісячну ціну.

Тим часом уже після закінчення опалювального сезону, з 1 травня 2020-го, уряд планує взагалі відмовитися від будь-яких механізмів фіксації вартості. Ціни на газ, наголошують в уряді, будуть повністю ринковими.

_{Вода вже подорожчала}

ТРАДИЦІЙНО напередодні опалювального сезону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), переглядає тарифи на воду, водовідведення і опалення за поданням підприємств-виробників і постачальників цих послуг. Найчастіше, певна річ, у бік підвищення. Цього року у вересні також вийшла ціла серія постанов НКРЕКП, якими були затверджені підвищені тарифи на воду.

Оскільки останні залежать іще й від ситуації та постачальників цих послуг на місцях, говорити про те, наскільки саме змінилися тарифи в цілому або у середньому, складно. Наведемо лише кілька прикладів. Так, тарифи «Житомирводоканалу» з осені зросли на 4%: вода — з 7,27 до 7,85 грн за кубометр, водовідведення — з 8,19 до 8,64 грн (тут і надалі цифри наведені без урахування ПДВ). Тарифи «Вінницяоблводоканал» додали у вартості 7%: за холодну воду — з 8,05 до 8,6 грн і за водовідведення — з 4,89 до 5,22 грн за кубометр. А тариф «Дніпроводоканалу» на воду піднявся відразу на 21% (з 7,56 до 9,17 грн), на водовідведення — аж на 25% (з 4,98 до 6,21 грн за кубометр). «Київводоканал» тариф на воду для побутових споживачів підвищив із 9,01 до 9,62 грн, на водовідведення — з 7,97 до 8,51 грн за кубометр…

І, як зазначають експерти, годі сподіватися на зниження тарифів на водопостачання. Вони й надалі тільки зростатимуть.

_{Підвищення вартості електроенергії теж неминуче}

ЩОДО тарифів на електрику для населення, то й тут нещодавно призначений голова НКРЕКП Валерій Тарасюк уніс ясність, до чого готуватися. Він вважає, що ціни для населення неминуче зростатимуть. Вже на початку 2020-го — для декого мало не вдвічі. За його словами, у середньостроковій і довгостроковій перспективі немає іншого шляху, як вирівняти ціни на електрику для населення і промисловості.

Також Тарасюк додав, що в Україні ніколи не буде європейських зарплат, якщо не буде ринку, який можна створити, підвищивши тарифи на електроенергію для населення та перемігши перехресне субсидування. «Це самообман, що ми платимо низький тариф на електроенергію. За нас його платить хлібозавод, який закладає ціну в хліб, а ми купуємо хліб за завищеною ціною. При цьому хлібозавод ще й втрачає конкурентоспроможність, і це ланцюгова реакція», — наголосив Тарасюк.

До того ж голова НКРЕКП також назвав «раковою пухлиною для української економіки» існування різних тарифів на електроенергію для населення і для бізнесу.

У когось іще залишились ілюзії щодо здешевшання електроенергії?

_{МВФ: реформи зараз, гроші потім}

СЛОВОМ, як би нинішня влада не обіцяла та не запевняла народ, що вона робить усе для зниження тарифів, все одно вона їх лише підвищуватиме. І робитиме це через одну дуже вагому причину. Експерти так пояснюють її для тих, хто все ще сподівається.

Україна — економічно далеко не самодостатня держава. Вже котрий рік утримуємося на плаву, як мовиться, лише за рахунок міжнародних позичок. Ми вже напозичалися по світах стільки, що сьогодні кожний громадянин країни — від немовляти до найстаршого — опосередковано «винен» міжнародним кредиторам суму, еквівалентну кількадесят тисяч доларів. А ще ж і проценти наростають.

Мало того, що ці гроші ми фактично «проїдаємо», так їх ще й треба «відробляти». Ось і нині Україна чекає на отримання від МВФ чергового траншу, доля якого залежить від виконання ряду умов кредиторів. А однією з принципових серед них — не лише законодавче упровадження ринку української землі, а й повна лібералізація комунальних тарифів. До нас уже давно прагнуть зайти іноземні «ефективні власники» компослуг, ясна річ, вони прагнуть, щоб в Україні на той час тарифи відповідали бажаним…

 Свого часу уряд Володимира Гройсмана запровадив граничний рівень цін на 1 Гкал теплоенергії в системі централізованого опалення для міст обласного значення та Києва на рівні 1,4 тис. грн. Тоді він пояснював бажанням спонукати місцеву владу вкладати кошти місцевих бюджетів у модернізацію ЖКГ, а також зниженням цін на газ. Уряд Гончарука нещодавно скасував це обмеження, мотивуючи своє рішення тим, що воно суперечить вимогам МВФ і може призвести до втрат місцевих бюджетів…

Тож скільки доведеться платити вже на початку наступного року, можна тільки з острахом здогадуватись. І при цьому згадувати, як у запалі передвиборної боротьби нинішня влада гарантувала зростання доходів українських громадян, субсидії всім, хто їх потребує, зниження комунальних тарифів. Саме за це проголосували виборці, це була чи не найголовніша вимога українського народу до влади. Але сьогодні остання намагається самоусунутися від виконання обіцяного й ігнорує вимоги суспільства.