|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
Версія для друку На головну
Зачищають інформаційний простір Микола ЮРЧИШИН. Передплата на газету триває. Ми вдячні всім, хто підтримує нас у ці нелегкі для української преси часи. НА ЖАЛЬ, щодня до редакції від читачів надходять скарги на «Укрпошту», котра, як написав у своєму листі Олександр Порфирович Михайлик із Білої Церкви на Київщині, «робить усе, аби люди відмовлялися виписувати газети». Як він повідав, йому ледве не з боєм довелося доводити у своєму відділенні, що пільгову передплату на «Сільські вісті» ніхто не скасовував. Згоден із ним і 87-річний Леонід Іванович Савченко з Києва. Спираючись на ціпок, потупцяв він до найближчого 154-го відділення зв’язку, аби передплатити нашу газету на І півріччя 2020 року. «Прошу оформити передплату за пільговим індексом 91213», — сказав оператору Каті (прізвища її, на жаль, не запам’ятав) і пред’явив передплатні квитанції за минулі роки. Заразом замовив ще й інше видання. Оператор підбила загальну суму за дві газети — 391 грн 12 коп. Пенсіонер розплативсь. А коли прийшов додому, надів окуляри, які забув узяти із собою, обурився: «Сільські вісті» йому передплатили не за пільговою ціною. «Для мене це дуже суттєво, бо майже всю пенсію витрачаю на ліки, — зателефонував до редакції Л. Савченко. — На моє звернення завідувачка пошти спершу сказала, щоб я розбирався з цього приводу з оператором. Двічі приходив, хоч дуже ноги болять, у відділення зв’язку, але безрезультатно. Каті на місці не заставав. Тоді завідувачка почала виправдовуватися. Мовляв, у комп’ютері пільгова ціна на «Сільські вісті» відсутня. Це просто знущання з людей. Ще ніколи не було такого безладу у відділеннях зв’язку, як сьогодні. За що керівник «Укрпошти» пан Смілянський отримує свою фантастичну зарплату?» Обурюється і жителька Великої Багачки Полтавської області Маргарита Миколаївна Градунцева, яка також хотіла передплатити «Сільські вісті» на 2020 рік за пільговою ціною. А з неї замість 217 грн 60 коп. узяли додатково ще 10 гривень. Мовляв, це за доставку. Скільки не доводила жінка зв’язківцям, що згадана в газеті ціна враховує і доставку, і оформлення, ніхто і слухати не схотів. Вочевидь, там працюють за принципом: як хочу, так і верчу. Гнівного листа одержала редакція від Анатолія Андрійовича Дзюбчука із Малих Лисівців Сквирського району Київщини: «Передплатив «Сільські вісті» на І півріччя 2020 року, хоч доставляють їх раз на тиждень. А оце почув від завідувачки відділення зв’язку: «Нашу сільську пошту закривають, і по газети передплатникам наступного року доведеться їздити аж... у Сквиру. Та що ж це таке, люди добрі, робиться? Де ж регулярна пересувна пошта, якою так вихваляється пан Смілянський? Складається враження, що селян хочуть відрізати і від інформації, і взагалі від світу. Днями закривають амбулаторію. Ще не так давно до райцентру маршрутки курсували чотири рази на день, нині — лише двічі. Подейкують, що й ці рейси скасують. Як хоч, так і добирайся». Не стримують своїх емоцій на адресу в.о. генерального директора Ігоря Смілянського Лариса Миколаївна та Вадим Микитович Сіренки із Кетрисанівки Бобринецького району Кіровоградщини. У їхньому селі з «благословення» керівництва «Укрпошти» фактично знущаються з листонош. Їм додали робочих годин, а мізерну зарплатню скоротили ще вдвічі. Ніхто з них не погодився працювати на чверть мінімальної ставки. А відтак 15 листопада сільське поштове відділення закрили. Постраждали не лише зв’язківці, а й передплатники періодичних видань. Їм нікому тепер доставляти газети, а отже нема де зробити передплату на наступний рік. «Як ми тепер житимемо без преси, наших улюблених «Сільських вістей», до яких уже звикли роками», — бідкається подружжя Сіренків. Від імені жителів своїх населених пунктів скаржаться на несвоєчасну доставку «Сільських вістей» (із затримкою на 10-12 днів після їх виходу) Марія Дмитрівна Клепка із Суходілля Казанківського району Миколаївщини та Катерина Михайлівна Батарейна із Новомихайлівки Новотроїцького району Херсонщини. Наша газета разом із Національною спілкою журналістів України робить усе можливе, аби зупинити свідомий розвал української пошти та скорочення інформаційного простору нашої держави. Але, на жаль, «привести до тями» державного поштового монополіста без підтримки керівництва держави дуже важко. Але! Борімося — поборемо! Версія для друку На головну |
Кому суп рідкий, а кому діамант дрібнийЧитатиДва паспорти — незабаром уже легально?Читати«Вікно» у ФінляндіюЧитатиСпеціальності, що годуютьЧитатиБоятися не требаЧитатиХотілося б правди...Читати |