• З літопису наших днів

«Гіперлуп» для України

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

м. Дніпро.

З огляду на нашу дійсність мимоволі задумуєшся, чи зможе Україна розраховувати на щасливу долю. Без державницького мислення наших керманичів цього не станеться. А воно поки що дуже відстає. Судіть самі.

ПОЗАТОРІК Володимир Омелян, тодішній міністр інфраструктури, ощасливив Дніпропетровську область фантастичними перспективами. Вони стосувалися розроблення й будівництва аналога американського проєкту п’ятого виду надшвидкісного транспорту — «Гіперлуп» (Hyperloop). Він виник і втілюється у США. До кінця наступного десятиліття новий шлях має з’єднати Лос-Анджелес і Сан-Франциско. Для реалізації проєкту американцям знадобиться 70 мільярдів доларів.

Отже, В. Омелян повідомив, що це диво з’явиться і в Україні, а перший випробувальний відрізок такої «залізниці» споруджуватиметься в Дніпрі під егідою знаменитого КБ «Південне» — колективу, який мало не піввіку створював одні з найкращих на планеті ракети та інші космічні апарати. Також до цієї справи планувалося залучити Національну академію наук України, «Укроборонпром» і ще низку підприємств. Таким чином, підсумував Омелян, Україна потрапить до п’ятірки країн світу, які розроблятимуть подібні проєкти державного значення.

Дискусію про те, чи на часі сьогодні такі проєкти в Україні, відкладемо. Тим більше що новий міністр інфраструктури Владислав Криклій порадив усім про нього забути. Що ж, як кажуть, його влада — його право. Але при цьому він, як на мене, вкрай недоречно покепкував: нам легше напрацювати технологію телепортації людини у просторі й часі. Мовляв, куди змагатися з американцями у реалізації надсучасних технічних концепцій!

У цих словах можна почути докір на адресу знаного на весь світ конструкторського бюро «Південне» як нездатного скласти конкуренцію США. Це образа, до того ж незаслужена, для конструкторів — авторів найкращих за світовими мірками ракетоносіїв, запущених у космос кількох тисяч унікальних штучних супутників Землі, проєктів апаратів для міжзоряних польотів. Ще зовсім недавно Південний машинобудівний завод був найбільшим у світі виробником бойових, космічних ракет і апаратів, а дніпропетровських винахідників, техніків, інженерів, учених і конструкторів за кордоном називали найкращими. Однак на «Південмаші» припинили випуск грізних ракет типу «Воєвода», котрі у світі, в тому числі й на Американському континенті, дістали назву «Сатана». Поступово поза грою залишаються два унікальні дніпровські колективи — КБ «Південне» і Південний машинобудівний завод. Знищується те, що робило Україну третьою космічною і дев’ятою за науково-технічним рівнем державою на планеті.

Безпорадними, приречено-слухняними у добровільному залишенні своїх позицій, згортанні цілих галузей — ракетобудування, освоєння космічного простору, літако- й суднобудування, а також систем спостереження за космосом і керування космічними апаратами (свого часу найпередовіших на планеті) — стали їхні творці з Дніпровського машинобудівного заводу. Нині його немає. Вціліли ще КБ «Південне» і «Південмаш», але не завдяки владі, а, швидше, усупереч їй. Керівники держави не бачать очевидного: наш завод разом із давнім своїм партнером — конструкторським бюро — у багатьох галузях випередив іноземних колег-конкурентів.

Не становить великої таємниці, що винаходи і розробки ракетобудівників Дніпра відомі в Америці, Японії, Китаї тощо. Викликають вони інтерес і в Європейському Союзі та у країнах Латинської Америки й Африки. Словом, скрізь — тільки не вдома. Нещодавно космічні підприємства Дніпра оголосили про створення цеху зі стерильними умовами для складання й випробування безпілотних космічних апаратів. Кому треба — налітай!

Також конструктори КБ разом із заводом представили проєкт новітньої, досі не знайомої науковцям космічної бази на Місяці. Його особливість — наявність модуля-стрибунця, який за потреби зможе самостійно змінювати місця своїх стоянок на Місяці, продовжуючи при цьому наукові експерименти.

З минулого року інженери і конструктори КБ «Південне» взялися до наземного випробування вітчизняного космічного апарата дистанційного зондування нашої планети «Січ-2-1», який бачить і фіксує все, що відбувається на поверхні планети, і разом із цим може ще й зазирати у її надра. Цей проєкт здійснюється без належної зацікавленості й підтримки державних структур.

Спеціалісти космічного КБ і заводу Дніпра серед тих, хто розробляє новітні електромагнітні види зброї. На жаль, вона буде недоступна для Збройних сил України через те, що працюють над нею за кошти і в інтересах іноземних замовників. Сповна ще не визначено й подальшу долю нового мобільного зенітно-ракетного комплексу, котрий дніпряни пропонують для вітчизняного виробництва. Він може одноразово влучати в майже 100 цілей на відстані 480 км. На озброєнні у нього буде також вітчизняна надзвукова зенітна ракета «Блискавка», аналогів якої до недавнього часу не було.

Перелік ідей, інноваційних рішень і технологій космічно-ракетних структур Дніпропетровщини можна продовжувати. Разом із цим доводиться чути, що південмашівці скотилися до випуску каструль та іншого ширвжитку, що є близьким до істини. Незавидна доля Південного машинобудівного заводу і КБ «Південне» наводить на думку, що владу зовсім не цікавить збереження багатющого потенціалу творців космічних велетнів…

Тим часом Сполучені Штати Америки для свого народу будують вищезгаданий «Гіперлуп». Це схоже на колії з рейками для розгону спеціальних капсул-снарядів до 30 метрів завдовжки. Далі ці капсули-вагони потраплятимуть у величезні труби, де у вакуумному середовищі мчатимуть удвічі швидше за сучасні літаки. Розкладу руху як такого не існуватиме: «вагони» залітатимуть у труби щокожні 30 секунд. При цьому відстань між ними сягатиме 30 км. Творці «Гіперлупу» гарантують безпеку і пасажирам, і вантажам.

Нам до такого, справді, далеко. Хоча, схоже, власний аналог «Гіперлупу» таки маємо — Україну ніби запустили в трубу із шаленою швидкістю. І летить вона кудись без шансів на повернення...

Мал. А. Василенка.