Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

Лоскітливий сміх

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.

м. Бердянськ

Запорізької області.

Крім чужих неприємностей, є ще й інші радощі життя.

* * *

Уявляєте, вже кілька днів узагалі не сплю. Тільки вночі відсипаюсь.

* * *

— Офіціанте! Це не суп, а якась вода!

— Не якась вода, а кип’ячена.

* * *

— Ким ти хочеш стати, коли вивчишся?

— Орнітологом. Хочу схрестити поштового голуба і папугу.

— Навіщо?

— Якщо раптом десь заблукаю, то щоб міг напитати дорогу додому.

* * *

— Дівчино. Дозвольте запросити вас на танок.

— Ой, як приємно. А ви вночі не хропите?

* * *

— Не варто сперечатись з ідіотами.

— Але ж людині якось треба довести свою думку. Розумієте? Потрібно.

— Добре. Я не буду з вами сперечатись.

* * *

Хорошу людину видно здалеку. У неї добра усмішка, лукавий прищур і пляшка коньяку у правій руці.

* * *

Дівчина заспокоює подругу:

— Не плач. Ти зовсім не повна.

— З чого ти взяла, що я плачу через зайву вагу?

— А по-моєму, це очевидно.

* * *

— У тебе точно нікого немає, крім мене?

— Ні, лише ти і дружина.

* * *

Лікар-психіатр каже колезі:

— Мій пацієнт пропонує купити в нього Ніагарський водоспад.

— Візьміть і купіть, — радить той.

— Не можу. Занадто дорого просить.

* * *

Розмова у психлікарні:

— Чому ми не п’ємо пряжене молоко?

— Роги корови не влазять у розетку.

* * *

Дівчина говорить своєму хлопцеві:

— Я тебе більше не кохаю. Ти мені зовсім не милий.

— Це я не милий? Та я настільки милий, що коли продавав кошенят, то мене двічі ледве не купили.

* * *

Розмовляють двоє чоловіків.

— Розумна жінка — це як дирижабль.

— До речі, коли ви востаннє бачили дирижабль?