Березень

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• Дивосвіт навколо нас

Пробудження від сплячки

Михайло МОРОЗ.

ЦЬОГОРІЧНИЙ березіль, а саме таке ім’я він мав тривалий час на Русі, дещо розгублений і не зовсім упевнений у собі. Кліматичні катаклізми не просто внесли серйозні корективи у його розклад. До цього він завжди готовий, бо недаремно вважається місяцем контрастів, усіляких погодних сюрпризів, але за таких кліматичних пертурбацій йому ще не доводилося здійснювати перехід від зими до весни. Хоч інколи здається, що він уже на значних територіях країни давно витіснив лютий і серйозно запроваджує весняні порядки. Погляньте хоча б на небо. На ньому переважає весняна блакить. Сонячне проміння усе впевненіше пробиває собі дорогу, пробуджуючи від сплячки не лише рослинний, а й тваринний світ. Щоправда, зима не з великим бажанням здає свої позиції. Маючи у запасі ще трохи снігу, вона інколи кидає його пригорщами то на заході, то на півночі, розмішуючи із дощем, якого їй вряди-годи позичає осінь. Як правило, березень як перший за календарем місяць весни характерний чотирма кольорами — коричневим відблиском приваблює листяний ліс, зеленими острівками видніються вдалині соснові й ялинові бори. Але чорний колір цього року за площею панівний. Якщо раніше здебільшого він переважав на пагорбах, де крізь білизну снігу пробивалися прогалини, то цьогоріч це не маленькі острівці, а великі масиви. Тільки в горах лютий досі утримує зимовий плацдарм. Головного досягнуто — природа працює уже на весну. І березень їй активно у цьому допомагає.

Під особливою його опікою дерева. У них із кожним днем більшає енергії. Вона їм необхідна передусім для того, щоб активізувати сокорух від коріння до верхів’я.

Найбільше збуджений клен. Його умовні насоси працюють із такою силою, що живильна волога крізь тріщини у корі пробивається на поверхню. А оскільки сік клена найбільш насичений вітамінами, основними споживачами його є дятли. Вони цілими зграйками перелітають з одного дерева на інше. Корисний сік клена і для самих дерев. Він наче омолоджує їх.

Швидко зеленіє кора в осик. Крупнішають бруньки, ось-ось з’являться пухнасті котики. А по сусідству пишаються своїми червоними сережками вільхи. В усякому разі немає такого дерева, кущика, квітки, які не відчули б березневого подиху весни.

У птахів теж весняний настрій. Однак не зовсім веселий. Адже на багатьох із них попереду чекає далека дорога, навіть за тисячі кілометрів. Та не тільки це їх засмучує. А й розлука з рідними обжитими місцями і навіть із людьми, до оточення яких птахи звикли. Тому забавляються, як діти. Поспо­стерігайте, зокрема, за чечітками, червоногрудками. Вони зграйками перелітають з дерева на дерево і безперестанку співають. Їх чечікання — своєрідний гімн зими. Саме з нею у них пов’язані спогади про наш край. Як правило, у середині березня, взявши собі у супутники снігурів, вони розпочнуть переселення на північ. Хоч кліматичні умови можуть внести у графік корективи. В усякому разі вони готуються до міграції. А вівсянка, навпаки, прихід весни вітає своїми співами. Причому фенологи запримітили, що зазвичай починає вона співати саме у перший день березня. До речі, спів вівсянки дуже не до вподоби воронам. І вони щораз її передражнюють. Мабуть, тому що вважають саме себе найкращими весняними співцями. Та співатимуть недовго: у ворон березень — пора гніздування.

До початку весняного розливу рік прилітають граки і шпаки. Пізніше з’являються жайворонки, коноплянки. Вони вже у дорозі, летять на зміну зимуючим у нас птахам.

У звірів свої весняні новини. Зокрема, зайці, лисиці, вовки чекають перше потомство. У лосів і козуль березневе переодягання — настає пора линьки.

Як воно буде цього року за весняним календарем у домі Природи, важко передбачити.