• Слід на землі

Навчитися розуміти ліс

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Карпатський ліс — легені України. Він був і залишається в центрі уваги суспільства, як і ті люди, які його доглядають.

ДП «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ лісгосп» багато років поспіль визнають найкращим у Закарпатті. Його директор Василь Омелянович Агій пройшов усі кар’єрні сходинки. Починав сторожем, свого часу понад 10 років працював заступником начальника відділу Державного лісового господарства. Доклав багато зусиль, щоб побудувати стосунки у колективі на довірі. За його словами, саме після досягнення цього з’явилися позитивні цифри у звітах, а у людей — відповідна оплата праці.

Щодо догляду за лісом у директора далекосяжні плани. Закладено розплідник нових видів дерев — дуба, горіха чорного, липи. Територія Виноградівського лісгоспу — єдине місце, де у природному середовищі росте ясен білоцвітий, занесений до Червоної книги України.

— У нашому колективі справжні лісівники: люди, які за багато років навчилися розуміти ліс, — розповідає Василь Омелянович. — Наші громадяни теж переймаються долею насаджень. Вирубування дерев, браконьєрство — ці теми стали постійними у виступах активістів. Звісно, це тішить, але, на жаль, у тих виступах часто звучить абсолютний непрофесіоналізм. Це дуже обурює. Сьогодні в Інтернеті є багато фото «лисих» полонин, вагонів і машин із деревиною — підписи під ними стверджують про злочинне вирубування лісів. Насправді ж багато з цих зображень фейкові — вони не адресовані ні екологам, ні правоохоронним органам для перевірки. Такі зображення не приносять користі: вони тільки нагнітають суспільство, створюють атмосферу недовір’я. Свого часу чимало розмов точилося й навколо катастрофічних паводків 1998-го і 2001 років. Державні комісії дуже ретельно розглядали всі причини паводків і фактор вирубування лісів при цьому, але зв’язку між ними не виявили. Насправді наймасовіше й бездумно ліси вирубали у 1950-1960 роках минулого століття. Якщо ж говорити про останнє 10-ліття, то ми беремо деревини вдвічі менше порівняно з науково обґрунтованими обсягами. Щоб усе це роз’яснити широкому загалу, спочатку потрібно самому мати певний рівень знань.

Усвідомлення цього й спонукало Василя Омеляновича вступити на навчання до лісогосподарського університету в угорському місті Шопрон.

— Одночасно з навчанням я викладав у Закарпатському лісотехнічному коледжі, — веде далі Василь Омелянович. — В Угорщині лекції для студентів відбуваються у вільній формі: це можуть бути запитання-відповіді чи й просто розмова. Результатом цього стає зростання інтересу студентів до навчання. Я перейняв цей досвід і тепер працюю так і зі своїми вихованцями. В угорців нам треба повчитися ставленню до екосистем. Вирубування у них мають точковий характер, тобто тут відбирають окремі дерева, які досягли своєї кондиції. А ще в Угорщині ліс намагаються оберігати від стресів. Такого нашестя байкерів на узліссях, як у нас, там не дозволили б. Отож нам треба повчитися делікатності у ставленні до лісу. Як, до речі, й до людей, із якими працюєш. Добре підготовлений, компетентний колектив — це основне багатство кожного підприємства.

У ДП «Виноградівський лісгосп» порівняно висока зарплата — в середньому 12 тисяч, до того ж тут працює система додаткових стимулів за результатами роботи. Директор, до речі, отримує не найбільше. Та попри все це багато працівників поїхало за кордон, що збільшує навантаження на тих, хто залишився.

Сам Василь Агій працює ще й над кандидатською, яку присвятив особливостям відновлення й продуктивності дубових лісів на Закарпатті. Це дуже трудомістка робота — спочатку висадити дуби на різних ділянках, у різних кліматичних підзонах, а потім з’ясувати, які умови для них найсприятливіші. Ці дослідження стануть рекомендаціями для подальшого оптимального вирощування дубових лісів.

Загалом же ліс для Василя Омеляновича не обмежується флорою. Він із зацікавленням розповідає про тварин, розведенням яких займаються в очолюваному ним лісгоспі. Зокрема, поблизу сіл Хижа й Новоселиця прижилися олені, популяція їх зростає. Також розвелося багато фазанів — їх, як і зайців та іншу звірину, можна частенько побачити в лісі. На жаль, епідемія африканської чуми ще не вщухла, що негативно позначається на поголів’ї диких свиней. Однак при всьому цьому наймасштабнішим «браконьєром» нині є захворювання лісів, надто хвойних. Хворобами уражені величезні площі — поки що уникнути цього неможливо.