|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей З роси й води ДЛЯ НАШИХ батьків цей рік напрочуд ювілейний. У квітні вони відсвяткували смарагдове весілля (55 років). У травні маму Катерину Пащенко вітали з 75-річчям, а наприкінці червня татові Іванові виповнилося 80. Наш батько у 35 років став кандидатом біологічних наук. Опублікував понад 90 наукових праць у вітчизняних і зарубіжних журналах, є співавтором чотирьох книжок, семи сортів тютюну, написав близько 200 газетних статей, зокрема й для «Сільських вістей». Саме тому на сімейній раді ми вирішили привітати любого чоловіка, татуся, дідуся і прадідуся на сторінках газети, яку він із превеликим задоволенням читає вже 54-й рік. Його улюблена пісня — та, яку виконує В. Кікабідзе: «Мои года, мое богатство». Тож бажаємо ювілярові довгих і щасливих років життя, які ще більше примножать його багатство. Дружина, син, невістка, онучки, зяті, правнучки. смт Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області.
НІНА Андріївна Коваленко народилась у Ротмистрівці Смілянського району Черкащини у звичайній селянській сім’ї. 1965-го вийшла заміж за Миколу Петровича Коваленка, з яким разом у парі вже 55 років. Усе життя вона пропрацювала в будівельній організації робітницею. Народила та виростила трьох синів, якими дуже пишається. Старший, Сергій, від простого комбайнера-тракториста доріс до голови сільської ради (на жаль, загинув в автокатастрофі 2007-го). Середній, Андрій, дослужився з початку становлення Українських Збройних сил до полковника, побував із військовими місіями у колишній Югославії та в Іраку. Менший, Ігор, майстер на всі руки — дарує людям чудові витвори зі скла та дзеркал. Ніну Андріївну поважають, шанують і знають як гарну господиню, кваліфікованого працівника і просто добру й милу людину. Днями вона відзначила 80-річчя. Від усього серця вітаємо нашу дорогу ювілярку. Бажаємо міцного здоров’я, любові та поваги від близьких. Чоловік, сини, доньки-невістки, восьмеро онуків і п’ятеро правнуків. м. Черкаси. Версія для друку До списку статтей | Відгукніться, армійські побратими Борис ЯРМУЛЬСЬКИЙ. с. Чаусове Первомайського району Миколаївської області. СПЛИВАЄ час. Дедалі частіше згадую молодість, особливо військову службу та армійських друзів. Призвали мене на службу у вересні 1962-го. Після складання присяги відправили в Угорщину. Військова частина 11045, взвод телефонного зв’язку, який обслуговував полк військового аеродрому, де базувалися літаки з ядерними боєголовками. Мене призначили командиром відділення. Всі хлопці в нас були хороші, доброзичливі, ми дружили і справно виконували свій військовий обов’язок. Хочеться бодай від когось із них одержати вісточку, разом згадати далеку армійську молодість, підтримати один одного в теперішній нелегкий час. Буду радий, якщо хтось із побратимів відгукнеться.
|