Добрий господар

Ох і небажаний гість цей портулак

СПРАВЖНЬОЮ напастю нині стали зарості цієї рослини. Вона скрізь — на городі, де глушить культурні насадження, на обніжках, насипах погребів... Двори, які колись поетично йменували споришевими, стали портулаковими, і називати цей бур’ян якимсь лагідним словом язик не повертається. Є думка, що всюдисущий портулак був завезений як декоративна рослина і став розмножуватися в геометричній прогресії, як отой сонячний окунь, через якого страждають аборигенні види риб. Зайвий доказ того, що потрібен біоконтроль.

Позбутись його непросто, але можливо, тільки треба знати, коли та як це краще робити.

Портулак городній — однорічний трав’янистий сукулент з товстими червонуватими стеблами та яскравим м’ясистим листям. Квітне у період з червня по вересень, плодоносить у липні — вересні. На вигляд портулак більше схожий на трохи здичавіле грошове дерево, ніж на злісний бур’ян, проте досвід городників говорить про те, що з цією рослиною слід боротись усіма доступними способами.

Лише один кущик портулаку здатний сформувати й поширити навколо себе близько трьох мільйонів життєздатних насінин. Насіння портулаку зберігає схожість упродовж трьох-чотирьох десятків років, а практично будь-яка частина рослини може утворювати повітряне коріння.

Найкращий захист від портулаку — профілактика, яка полягає у поєднанні хімічних і агротехнічних методів.

Заходи боротьби дадуть найбільший ефект, якщо почати проводити їх до початку цвітіння рослини.

При феноменальній здатності зберігатись у землі довгий час насіння портулаку не може пробитися крізь шар ґрунту завтовшки 3-4 см. Це означає, що, перекопавши ділянку на глибину багнета лопати, ви суттєво зменшите шанси нових рослин подолати ґрунтовий бар’єр.

Водночас важливо виключити ймовірність того, що портулак зможе розмножитись вегетативно, тобто з обірваних при перекопуванні стебел і листя.

Регулярне прополювання допоможе вирішити проблему портулаку лише у тому разі, якщо вдалося виявити поодинокі екземпляри, котрі не встигли зацвісти. Річ у тому, що насіння продовжує достигати навіть у відокремленій від стебла коробочці.

Після дощу рослини витягують із ґрунту вручну. Не можна використовувати будь-які інструменти, оскільки, працюючи з ними, ви хоч-не-хоч будете розрізати екземпляри портулаку і залишати у землі частинки, які згодом проростуть, звівши нанівець усі ваші зусилля.

Якщо систематично за вологого ґрунту звільнятися від молодої порослі цієї рослини, це значно збільшить шанси на перемогу над бур’яном.

Збираючи витягнуте, переконайтесь у тому, що жодна частинка цієї рослини не потрапила на ґрунт. Зібраний портулак найліпше висушити і спалити.

Якщо є змога пожертвувати корисною площею ділянки, щоб дочекатися, поки портулак загине природним шляхом через відсутність сонячного світла і вологи, то на допомогу прийдуть мульчування або чорна плівка. Накрийте зарості бур’яну товстою чорною плівкою, що перекриє доступ поживних речовин до рослин. З часом вони загинуть, так і не встигнувши розмножитись.

Щодо мульчі, то потрібен її шар не менше п’яти сантиметрів.

Про те, що портулак є вкрай неприємним сусідом, свідчить той факт, що чимало власників садових ділянок відзначають виняткову несприйнятливість цієї рослини до гербіцидів. Зовсім позбутись її з ділянки з допомогою самих лише гербіцидів навряд чи вийде. Адже не відомо, чи вдасться вам знищити насіння, яке потрапило в землю і «вичікуватиме» нагоди довго.

Існує, втім, велика кількість хімічних засобів, які застосовують у боротьбі з портулаком. Більшість із них — це гербіциди широкого спектра дії. Однак, вибираючи препарат, слід попередньо переконатись у тому, що він не зашкодить довколишнім насадженням.

Особливу увагу слід приділяти і тому, в якій фазі розвитку бур’янів цей препарат буде справді ефективним. Наприклад, Лазурит (10 г на 3 л води) використовують для обприскування ґрунту ще до того, як з’являться перші сходи. Чистогряд, Зенкор Ультра, Напалм і деякі інші, залежно від того, які культури ростуть на ділянці, можуть застосовуватися для обробки бур’яну як під час вегетації — навесні й улітку (за умови захисту основної культури), так і для обприскувань після збору врожаю.