Архів
Вівторок,
15 вересня 2020 року

№ 70 (19818)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Сільські обрії

Кістяк громади — чесні хлібороби

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Про таких, як Ігор Блоха з Берестовця Борзнянського району, в народі кажуть — сіль землі. Почавши з обробітку невеликих ділянок і родинних паїв, він доріс до створення сімейного фермерського господарства «Дружба Стара», яке не просто міцно стає на ноги, а й допомагає одноосібникам, підтримує місцеву інфраструктуру, вболіває за майбутнє громади.

Важким, але прямим шляхом

ДОЛЮ берестовецького хлібороба не назвеш легкою. Народивсь і провів дитинство в сусідній Оленівці, зростав у багатодітній родині, у 14 років втратив батька. Неможливо навіть уявити, наскільки важко доводилося його матері, адже треба було звести на ноги шістьох дітей... Після сільської дев’ятирічки вчорашній школяр вирішив здобути професію пасічника — дуже прикипів серцем до працьовитих комах. Закінчивши Борзнянський радгосп-технікум, працював механізатором у місцевому колгоспі. Однак жити на саму зарплату Ігор не захотів. Тож попросив у матері виділити йому під обробіток 15 соток, які засадив картоплею. Це був його перший аграрний досвід. Продавши врожай, 21-річний юнак купив собі мотоцикл «Ява». Наступного року Ігор узяв у людей ще 20 соток під картоплю.

Потім молодому чоловіку запропонували роботу пасічника у Берестовецькому лісництві. Три роки Ігор Блоха доглядав 240 бджолосімей, а коли пасіку перевезли у Борзнянське лісництво, пішов на посаду лісівника, на якій пропрацював з 1998-го по 2005 рік. Заочно навчався в Національному університеті біоресурсів і природокористування, де здобував спеціальність зооінженера. Увесь цей час Ігор не полишав улюбленої справи — роботи на землі.

Iсторія «старої дружби»

— У 2005 році мене перевели на посаду майстра лісозаготівель, — розповідає Ігор Іванович. — І хоча роботи було вдосталь, попросив маму та брата віддати мені під обробіток два паї, на яких посіяв пшеницю, картоплю та ячмінь.

Це були перші дев’ять гектарів, які дали змогу майбутньому фермеру інакше поглянути на товарне виробництво. Через п’ять років Ігор Блоха вирішив остаточно пов’язати своє життя з агросектором. Поступово люди стали пропонувати йому взяти в оренду їхні наділи. Так земельний банк фермерського господарства «Дружба Стара» дійшов до 135 га, а технопарк поповнився новою технікою. Але найголовніше — це комори та сховища. Їх фермер викупив як майнові паї у СТОВ «Дружби Нової».

«Потужності картоплесховища такі, що надаю допомогу всім довколишнім фермерам, — пояснює аграрій. — Порадою та технікою допомагаю і одноосібникам, які тільки спинаються на ноги». Саме в кооперації Ігор Блоха вбачає міць і майбутнє невеликих фермерів.

Із великими сусідами Ігор Блоха також намагається жити мирно: «Нічого не можу поганого сказати про СТОВ «Дружба Нова» — у мене з ними нема ворожнечі, вони так само допомагають людям, але в них проблема з оперативністю, все робиться через Варву, а зі мною простіше».

«Багато чого можна і треба змінювати»

ЛЕГАЛЬНА праця та чесно сплачені податки за кожний гектар землі є не лише гарантією власного добробуту, а й економічною основою розвитку територій — саме такі принципи сповідує Ігор Іванович, чий авторитет серед односельців настільки великий, що вони делегували його депутатом у Комарівську громаду.

— Свого часу я був одним з ініціаторів розробки програми допомоги фермерам, — каже Ігор Блоха. — Всі, хто зареєстрований як землероб, можуть одержати від громади 20 тисяч гривень допомоги. Працювати чесно легше.

Непростою, на його думку, є ситуація в Комарівській ОТГ. «Багато чого, — розмірковує Ігор Іванович, — можна і треба змінювати. Наприклад, гроші, які за уряду Гройсмана давали для старту ОТГ, можна було використати ефективніше. Сьогодні головна проблема села — робочі місця». І тут у нього є власне бачення розвитку: «На території Комарівки непоганий промисловий майданчик колишньої «Сільгосптехніки» — я голосував за створення комунального господарства. Але ця ініціатива була відкинута керівництвом».

А ще — земля. Вона потребує невідкладного аудиту, вважає фермер, щоб бачити цілісну земельну карту. «Торік ми направили листи холдингам, аби ті збільшили виплати за оренду незатребуваних паїв із 4 до 12%, і цього року громада отримає додаткові кошти, — каже Ігор Іванович. — Земля — це головний громадський дохід, тому потрібно, щоб вона не тільки правильно використовувалась, а й була в резерві як інвестиційно привабливий ресурс».

На переконання Ігоря Блохи, у Комарівки є всі шанси вирватись із бідності, адже наявність виробництва — це віра в день завтрашній. Без сумніву, варто прислухатись до хлібороба, який створив себе сам і впевнено дивиться у власне майбутнє.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вчитись — у школі
Читати
Стан стабільно тяжкий
Читати
Тепер офіційно плагіатор
Читати
Войовничий хасидизм
Читати
Крим — це Україна
Читати
На Тернопільщині різке зростання
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове