Кому потрібні освітні експерименти?

Олена КОЩЕНКО.

В одному з минулих номерів наша газета поінформувала про нову ініціативу Міносвіти — віддавати дітей до школи з п’яти років. Чи готові до чергового освітнього експерименту малеча, батьки, зрештою, загальноосвітні заклади?

_{Рівняння — на міжнародну практику}

ІДЕЮ такої реформи оприлюднив на нещодавній нараді з керівниками обласних управлінь Міносвіти тимчасовий виконувач обов’язків МОН Сергій Шкарлет. «Це варто обговорювати, враховуючи стандарти Нової української школи (НУШ. — Ред.), — сказав він. — Міністерство розглядає всі пропозиції «за» і «проти». При цьому міністр наголосив: про відмову від 12-річної шкільної освіти не йдеться. Але, зауважив, якщо теперішні першокласники закінчуватимуть школу в 18-19 років, як дехто іронічно зазначає, «дядьками» і «тітками», то п’ятирічні першачки матимуть змогу отримати атестат у 17.

При цьому очільник МОН широко посилався на «успішну міжнародну практику». Мовляв, у багатьох країнах діти йдуть до школи у віці менш ніж 6 років. Так, у США п’ятирічні малюки вже відвідують так званий нульовий клас початкової школи, де навчаються писати друкованими літерами, читати, лічити. Для німців навчання у їхній Grund-schule починається з 5-6 років, у якій вони ще й ознайомлюються з основами поведінки в суспільстві (наприклад, їм розповідають про Правила дорожнього руху, безпечного поводження з електроприладами тощо). І в Канаді діти з п’яти років в обов’язковому порядку відвідують підготовчий клас, який називається kindergarten. На Кіпрі шкільне навчання починається з 5,5 року, на Мальті, а також в Англії, Уельсі та Шотландії (країни, що входять до складу Великої Британії) — з 5-річного віку. В Ірландії та Північній Ірландії (остання так само належить до Сполученого Королівства) і поготів — «перший дзвоник» у Primary schooлунає для 4-річних малюків...

Однак варто зауважити, що у більшості названих країн учні-початківці навчаються в умовах, які мало чим відрізняються від дитсадківських. При класах першачків наявні ігрові та спальні кімнати, малята щодня ходять на прогулянку чи пізнавальну екскурсію своїм населеним пунктом. У проміжках між іграми відбуваються уроки. При цьому основна увага приділяється соціалізації: діти призвичаюються до певних правил поведінки, вчаться регулювати свій емоційний стан, працювати в команді, набувають елементарних побутових навичок, життєвих компетентностей.

_{Українські реалії}

ЗДАВАЛОСЯ Б, чому щось подібне не запровадити і в Україні? Втім, заперечують експерти, Україна — це не США, Велика Британія, Німеччина чи Канада. І не лише за рівнем економічного розвитку. До такої реформи не готова насамперед початкова школа, нехай навіть реформована у Нову українську. Так, коли ще тільки запропонували вести дітей до школи з шести років, обіцяли створити для них умови, максимально наближені до дитсадка. До відома: у 2018 році для старту НУШ через різні субвенції держава передбачила безпрецедентні видатки — близько 2 млрд грн. З них майже половина призначалася на матеріальне забезпечення: придбання меблів, комп’ютерного обладнання, дидактичних матеріалів... Проте коли з 2018/2019 навчального року по всій Україні шестирічні першокласники розпочали навчання, тільки невелика їх кількість мала змогу займатись у приміщеннях, де була ігрова кімната й організовано денний сон.

Як з’ясувалося, державної субвенції на оновлення матеріально-технічної бази шкіл, що сукупно з коштами місцевих бюджетів повинна була покрити купівлю меблів, дидактичних матеріалів, комп’ютерного обладнання, мультимедійного контенту, вистачило далеко не на всі школи. Ці гроші ніби десь «розчинились», інакше й не скажеш. Через що батькам доводилося (та й тепер подекуди вони це роблять) купувати у клас не лише меблі, килими, а й видаткові матеріали, аби вчитель мав можливість організувати заняття за програмою НУШ. Особливо гостра ця проблема у невеликих населених пунктах: місцеві громади не настільки багаті, щоб із власної кишені дооснастити наобіцяне свого часу урядом.

На жаль, і досі повно таких відгуків на сторінці групи «Батьки SOS» у соціальній мережі. Ось, зокрема, що пише мати першокласника з глибинного села на Миколаївщині: «Ще у серпні замість умебльованого класу нам показали порожню кімнату. І все. Парти? Держава не надала: беріть поки що ті, які є, старі. Шафи? Ні, не знаємо. А ще ця кімната знаходиться посеред старшої школи, і діти елементарно не можуть продертися до туалету крізь натовп старшокласників…»

Тобто Міносвіти, оголосивши Нову українську школу своєю ключовою реформою та взявши курс на 12-річну освіту, досі належним чином не забезпечило умов навчання навіть для шестирічних діток.

_{Що кажуть педагоги і психологи}

У ПЕДАГОГІЧНОМУ середовищі пропозицію МОН також сприйняли скептично. Учителів підтримали й дитячі психологи.

Дітям у п’ять років іще необхідний повноцінний денний сон. У такому віці їм шкідливо без перерви довго сидіти, мають бути облаштовані альтернативні звичайним партам робочі місця. Чимало п’ятирічних малюків не спроможні самі себе обслуговувати, скажімо, вдягатись. Що вже казати про те, як важко буде таким маленьким дітям користуватися туалетом, який один на поверсі (привіт, мокрі штанці, психологічні травми тощо). Дехто може й заблукати десь у коридорі, адже орієнтування у просторі ще слабеньке. Іще одна проблема — харчування. У наших школах воно часто-густо й для старших не вельми придатне. Ну і, зрештою, є сумніви у психологічній готовності до навчання.

Коли дитина йде до школи, вона вже має вміти контролювати свої емоції, дії, спілкуватися з іншими дітьми і дорослими, слухати і сприймати слова вчителя. Психологи наголошують: у більшості дітей нервова система визріває лише ближче до семирічного віку, тоді й знання вони краще опановують. Якщо ж навчати п’ятирічних малюків за нинішньою програмою для першого класу, то замість знань вони, найімовірніше, зазнають перевтоми і нервового збудження.

Крім того, є ще соціальна готовність. Це передбачає, зокрема, бути частиною групи, розуміти її правила і дотримуватися їх. Діти ж п’яти-шести років переважно егоцентричні, діють за своїми бажаннями. Також існують такі фактори, як моторна, фізична, імунна готовність…

Не зайве з’ясувати, чи згодні вчителі перебрати на себе ще й обов’язки вихователів. Поки що, судячи з їхніх відгуків на ініціативу МОН у соціальній мережі, не дуже. І річ не тільки в тому, що п’ятирічним дітлахам потрібно буде застібати ґудзики та зав’язувати шнурки. «Гей ви там, реХВорматори, нагорі! Спочатку теплі й комфортні школи скрізь побудуйте. Уявляю 5-річних діток у класі-клітці, де їм нема де розвернутися, де прилягти, ще й температура взимку у класі — 10-16 градусів… Хочете наших дітей випробувати на виживання?» — такий коментар під новиною залишив учитель початкових класів, за плечима якого 25 років роботи в одному з сіл Житомирщини. Щоправда, зауважив: хіба що підготовчі групи дитсадка просто приєднають до початкової школи, де зберігатиметься розпорядок дня для дітей молодшого віку. Тоді така ідея матиме право на життя.

Батьки малюків теж узяли активну участь в обговоренні міністерської ініціативи. Багато хто з них переконаний, що ні фізично, ні психічно, ні емоційно їхні діти ще не готові до школи. «Живемо в райцентрі. Цього вересня шестирічний син пішов у Нову українську школу. Влада красиво наобіцяла, на ділі виявилося зовсім не так. Умови з дитсадком разючі. Шестирічному сину було фізично важко висиджувати уроки. А коли перевели на дистанційне навчання, почали задавати багато читання і прописів. Малий не може скніти над домашкою, вередує. Якби можна було повернути час назад, то почекали б зі школою іще рік».

_{Замість післямови}

НА ДУМКУ експертів, узагалі не варто вигадувати велосипед. «Згідно із законом, навчання з п’яти років — це дошкільна освіта, — прокоментувала ініціативу МОН колишня його очільниця Лілія Гриневич. — Якщо Міністерство освіти і науки хоче зробити навчання п’ятирічних обов’язковим, то будь ласка, але в рамках дошкільної освіти. Як би не маніпулювали з 12-річною освітою, це нічого не змінює. Тому що для очікуваних результатів шкільного навчання необхідний і певний рівень зрілості дитини. Він з’являється саме в шестирічному віці. Тим часом робота з п’ятирічною і з шестирічною дитиною — це два різних світи».

Уся система освіти в сучасній Україні, зокрема і Нова українська школа, яка активно впроваджується, орієнтована саме на першачків-шестирічок. Над створенням оптимального навчального середовища для них ще працювати і працювати. То чи на часі реалізація ідеї про навчання з п’яти років? Відповідь очевидна. Тим паче, як зазначають фахівці, найгострішою сьогодні є не нова реформа, а потреба «відновлення», з усіх поглядів, дітей, учителів та батьків після пандемії. То чому б МОН не спрямувати на це всі можливі сили та ресурси?