• Точка зору

Президент, який самоусунувся

Сергій ВИСОЦЬКИЙ,

український політик.

bykvu.com

Позаминулого тижня видання «Дзеркало тижня» опублікувало новину із заголовком «Віце-президент Єрмак привітав нового президента США». За іронічну подачу замітки багато хто розкритикував часопис. А за кілька днів по тому В. Зеленський і А. Єрмак захворіли на коронавірус. Соціальні мережі відреагували бурхливо.

ПОТІК гумору про те, чому Глава держави заразився від керівника свого офісу, а не від дружини, яка перехворіла набагато раніше, виявився настільки рясним, що Президент випустив спеціальне послання, присвячене кривдникам. Кампанія інтернет-гумору, на думку Глави держави, інспірована якимись «реєстровими експертами опонентів», котрі п’ять років не готували країну до протистояння епідемії, а тільки принижували її. А жартувати над Президентом-коміком можуть лише «люди з ампутованою совістю». І взагалі, я стільки роблю, мовляв, а ви не цінуєте.

Багато можна було б написати про те, з кого (зокрема і з держави та армії) і як сміявся Володимир Зеленський, коли був сценічним артистом. Проте інтерес викликає не тільки те, про що він говорить, а й те, про що мовчить. Миттєві гострі напади красномовства та діяльності трапляються з Президентом тільки тоді, коли йдеться про нього самого або його сім’ю. Центром світу Володимира Зеленського є сам Володимир Зеленський.

Та що казати, гірко плакати треба! Кілька тижнів країну лихоманить через глибоку політичну кризу. Співпраця зі США та Європою, безвіз і кредити — під загрозою. Зазначимо, що це сталося раніше внаслідок дій самого В. Зеленського. Президент здійснює кавалерійський наскок — намагається розпустити Конституційний Суд антиконституційним законом. Але коли стрімка атака легкої бригади розгромлена гарматами рідної «монобільшості» — Президента вже нема на полі бою. Він відповідає критикам в Інтернеті.

Зеленському часто ніколи робити щось нагальне. Ніколи зайнятися порятунком Ярослава Журавля — пораненого бійця, який чотири доби вмирав на «нічиїй» землі між нашою і «тією» сторонами. Ніколи вникати в переговори з МВФ. Ніколи займатися реформами. І навіть комунікацією з власними депутатами — ніколи. Але варто тільки комусь сказати щось про особу Президента, як час одразу знаходиться. І ось уже проти Софії Федини та Сергія Пояркова, які посміли необережно висловитися щодо гаранта в ефірі, миттєво порушують карні провадження. Знаходиться час для записування відео для далекобійників із погрозами кволого «відмінника» в бік кремезних чоловіків. А вже для відповіді Саріку Андреасяну — посередньому російському режисеру з акторського минулого — взагалі є весь час цього світу.

І от усе це бачить перед собою суспільство. Далеко не лише «ворожі» 25%, а вже всі 62%, якщо подивитися на останні рейтинги. Бачить, робить висновки і висловлює їх, як уміє, — у сатиричній формі. І як тут не назвати Андрія Єрмака — єдину людину на Банковій, щиро захоплену владою ― Главою держави? Все, чим він зайнятий, — це прийняття рішень і звільнення Зеленського від будь-якої відповідальності. Поки формальний Глава держави живе у мильній бульбашці, центром якої є він сам, а ніяк не держава, комусь же треба правити.

Віктор Ющенко, з яким незаслужено все більше порівнюють Володимира Зеленського, хоча б любив у цьому житті щось, крім самого себе. У його голові жила цілісна картина українського світу. Можна скільки завгодно критикувати третього президента за непрактичний підхід до реального держуправління, та після себе він принаймні залишив масштабну історичну спадщину у вигляді відродженої національної пам’яті. Що залишить після себе Володимир Зеленський?

Петра Порошенка багато хто звинувачував у мікроменеджменті, маючи на увазі його маніакальну здатність по 14 годин на добу вникати в усі деталі процесу управління державою. Можна довго сперечатися про те, чи страждала стратегічна спрямованість держави від цього. Але на прикладі Володимира Зеленського — людини, що самоусунулася від будь-якої практичної роботи з управління державою, — ми бачимо зворотний бік медалі — повний бардак! І не те щоб стратегічна спрямованість у цьому бардаку полум’яно ясніла.

Гумор «за межею» і розкутий сміх над сильними світу цього — ознака вільного суспільства. І якщо ми рівняємося на цивілізовані країни, то варто звернути увагу хоча б на США. Чи не найяскравіший номер про Д. Трампа американський телеведучий-комік Білл Мар назвав «Narcissist in chief», який можна перекласти як «Головнокомандувач-нарцис», і ставив йому діагноз за підручником психіатрії… І нічого, 200-річна республіка від такого гумору не занепала. Хоча президентство Трампа це й підкосило.

Пережив би Володимир Зеленський такий «удар»? Скільки б часу знадобилося на те, щоб СБУ і ДБР порушили провадження про загрозу державному устрою? І якщо Зеленський — нарцис, то точно не такий діяльний, як уже практично експрезидент США. Тому що нарцисизм живе в ньому поруч із гострою прокрастинацією (схильність людини відкладати важливі завдання на потім). Президенту-за-збігом-обставин не подобається бути справжнім Главою держави. Тільки Президентом на камеру. А отже, можна зняти із себе всю відповідальність і зайнятися нагальнішою справою — грати, поки горить Рим, виголошуючи: «Який артист помирає». І байдуже дивитися на те, як місто грабують твої ж друзі.